Твори з тегом: почуття

Жую тривожність іклами неврозу
Перемелю всі сумнів кістки,
Для того, щоб плетіння верболозу
Перетягнуло серця жилочки,

Яскравим, ніжним зелененьким листям
Проникло до усіх кімнат душі,
Пустило корінь щастя ув обійстя,
Скопавши ненависні ...

Я покинута дитина на залізничному вокзалі — лише записка з контактами батьків. Сама залишилася в цьому балагані. Мені страшно, що в цьому світі ти дійсно — один. Привчили до ласки, а потім — викинули. Не фізично, звісно, а морально. Прив’язалася до ...

Кажуть, якщо люди далеко, їх об‘єднує небо… Тоді в нас із вами — міжгалактичний зв’язок. Розумію, чого зупиняюся під кожною хмаринкою: мабуть, чекаю на ваш дзвінок… Нам уже стільки всього випало пережити — нанюхалися смерті й ...

Є листи, які ніколи не відправлять, як і твори, які ніколи не прочитають. Знаєш, у моїй душі було не одне багаття, тож, мабуть, слова вже не вартують і центу. Туман переплівся з ожеледдю, думки – з хмарочосами, а проза,  кажуть, обросла ...

Нестерпний звук доноситься луною до моїх вух. Це була остання станція на несправних рейках потяга  «Спільне життя». Скільки разів ти йшов і вертався? Найжахливіше те, що я застрягла в кімнаті надії, а ти вимкнув ледь жевріюче світло, залишивши ...

Малюю. Не руками – душею.

Цифра за цифрою: неоднорідні мазки встеляють полотно. Надворі волає голос смерті – сирени швидкої допомоги. Останнім часом вони стали чимось звичним... Хоча мене пересмикує щоразу, коли чую ці відголоски. Зупинилася коло ...

Для когось смуток – це невдачі, горе, поразка. І здається, що його так багато, усе небо затягнуло хмарами. Але для мене це можливість стати вільною пташкою. Полетіти далеко від проблем, сварок та людей. Хочеться розкрити свої “крила “ й летіти куди ...

Весна. Гармонія. 

Чи відчували ви внутрішній спокій так, як я, дивлячись на садок біля бабусиного будинку?

Чи сідали ви, підмостивши зручненько ковдру, просто на землю та  насолоджувалися веселим щебетанням птахів і тихим дзижчанням комах над ...

Пряний запах осінніх трав
Нагадав про зів’ялі почутя. 
Але я вже не та строката веснянка. 
Вплела у дубовий вінок
Духовий оркестр мавок. 
Розправила плечі. 
Підняла носа до сонця ближче. 
Розтерла думки по асфальту. 
Набрала в легені ...

Скільки емоцій може викликати лиш одне слово?.. 

Умить душа потоне в океані небесної роси або ж злетить аж до сонця й обпече ніжні крила. Кава випадково набуде солоного відтінку, кленові віти ввечері пахнутимуть вчорашнім, залитим імлою степом, а ...

День за днем я невпинно чекаю тебе, закутавшись у марево ночі, але ти наполегливо не дістаєш накреслену карту моїх крихких думок і звертаєш із призначеного Долею шляху. Байдуже, що розтерся графіт папером і не знайдеш все одно правильного шляху. А ...

Півкроку до палкої осені, а на серці лише зараз скресла крига. Кажуть, ріки під льодом не замерзають, а моя душа майже весь рік закута в льодяні обійми. Та й гори здаються нижчими, ніж їх малює уява. Прірва... Падаю вниз, щоб знову злетіти. У сотий ...

Емоційність. Це те, що водночас я люблю й ненавиджу в собі. 

І коли безконтрольно починають капати сльози під час сімейної вечері, єдине, що залишається, – вийти з-за столу, зачинитися у своїй кімнаті й заглушити несподівано неконтрольовані ...

Теплі парки знову приймають у свої обійми закохані пари, які блукають вулицями в пошуках затишку. Пряний травневий аромат заповнює легені й ніби надихає нас на почуття. Ми не завжди можемо зрозуміти ці дивні емоції й думки, які переповнюють ...