Тетяна Рябіко

аватар користувача
Привіт, друже ! Я дуже вдячна тобі за твій малесенький, насторожений погляд або навпаки за широко відкрите серце відносно моїх творів. Ми всі різні, тож обирай, до якого опису ти належиш ! Незважаючи на все, дякую! Я маю надію, що щось мною написане стане близьким для тебе… А поки бувай 💕

Сльоза життя, яка перемагає смерть!

Я знову хочу писати... Стара маршрутка стала місцем мого катарсису сьогодні. Її старе дрижання та дзижчання, скрипіння та гудіння підтримувало мою ідею переформатування чуттів у слова. Сльози потекли струмком: згадала, що мала мрію подорожувати ...

читати далі

Світло у твоїй душі не помре ніколи!

(Відео)

День за днем темно-сірі, наче ті листки старого дерева, що росте при дорозі,  жалюзі ховають наші душі від світу…

І вогник довіри, крапелька надії,  як той останній вагон,  що завертає в невідомість,   ще живе в серці…

читати далі

Поезія – неповторність у миті

У тебе є один шанс, одна мить для народження дива… Дотик до аркуша – і  літери повільно спускаються на папір, мов осіннє листя в парку на тротуар … 

Що для мене поезія? 

Глибина й висота, широта й  довгота. І не тільки земні величини, а й ...

читати далі

Зимові дерева …

Дивіться з вікна на засніжені дерева й запам'ятовуйте: Василь Стус написав збірку" Зимові дерева "... 

Стус… Дерева... Ніколи не могла подумати,  що урок  історії стане поштовхом до написання  твору. Але життя переконує день за днем, що все ...

читати далі

***

Сонце – мій фотограф… Позую поглядами, відбиваю сонячні відблиски кришталиками мого серця. Насолоджуюся, а сонце фіксує те на плівку – плівку неба… 

читати далі

***

Світ – маленький їжачок, який тільки-но вибирається з-під поламаної стріхи власних ілюзій… 

читати далі

Ліхтар або цілий всесвіт

Моє волосся дріботливо перетинали меридіани вечірнього ліхтаря. А він, як восьминіг, звабливо простягав свої щупальці. Хоча ні, знаєте,  тепер я бачу в ліхтарі метелика, чи, може,  пелюстки ромашки, чи, може,  хижі лапки павучка, який допомагає ...

читати далі

Жалюзі…

День за днем темно-сірі, наче ті листки старого дерева, що росте при дорозі,  жалюзі ховають наші душі від світу…

І вогник довіри, крапелька надії,  як той останній вагон,  що завертає в невідомість,   ще живе в серці… 

читати далі

Ціную момент

Ціную момент! 

Перерва 35 хвилин. Погляд із цікавістю спрямований на згустки диму, що вилітають із труби. Небо сіре, хвилі диму ледь помітні, зливаються з панорамою неба… Мій погляд, моє усвідомлення, моє спостереження — мить… 

Мабуть, шедевр ...

читати далі

Я знайшла точку, де ще видно сонце

Крокувала по землі, немов по пухких, пернатих, поривчастих хмаринках (так було легко!) , радісно давала “п’ятюні” гіллям ялинок, наче голлівудська зірка на червоній доріжці своїм фанам; умивалася вітром і заспокоювалася,  розчинялася в лагідних ...

читати далі

Крила думок

Знаєте, мозок – прекрасний інструмент, мислення – чудова річ, але, на мою думку, коли вони керовані. Коли крила доповнюють внутрішню гармонію  птахи, а не літають хаотично, безладно в просторі, не слухаючи "господаря", руйнуючи спокій. 
...

читати далі

В обіймах сонця

Проведи радіус від сонця до центру грудей, злови промінчик та простели духмяну солому у своїй душі для його усмішки. Стань грайливою барвою веселки, частиною дощу, пориванням вітру. Відчуй, як це – бути всім та собою водночас! Відчуй велич та ...

читати далі

Моє інтермецо

Вікно напіввідчинене. Я простелила теплу, яскраву, з біло-червоним візерунком ковдру, сіла на коліна та вдихала свіже повітря. Заспокоїлася… Свідомо зосередилася на чарівних звуках дощу, і всередині ніби все завмерло: нічого не думалося, нічого не ...

читати далі