Твори з тегом: дощ

Дощить… 

Багатьох така погода засмучує, але не мене. Спокій, приємний шум. Відчуваю кожну краплинку, яка, падаючи, несе надію. Надію на любов, красу, свіжість і аж ніяк не на журбу. 

Мабуть, дощ – найкращий час для роздумів! Стільки ідей ...

Сторінка за сторінкою... Знову закінчується зошит з алгебри. 

На межах клітинок уп’ялися краплі дощу, які колись символізували щастя, а зараз іронічно нагадують смуток. Знаєте, у той вечір усе пішло не за планом…

Маленька чайна, захована в ...

Іде дощ. Його краплі змивають зі світу яскраві фарби  та змушують його здаватися таким сірим, похмурим.

Стара ялина. Між її гіллям сидить купка скуйовджених горобців. Мабуть, їм холодно. Вони то злітаються докупи, то поодиноко зриваються й летять ...

На планеті проживає сім мільярдів людей, і всі ми переживаємо різні почуття, перегорнувши календар з написом «28 лютого».  Для когось весна – це сигнал до оновлення, для деяких – початок палкого, як перець, кохання, а хтось сприймає цю зеленокосу ...

Поставлю чайник закипати й червоніти на газову плитку та намажу тости свіжоприготованою арахісовою пастою. У чашку неквапливо покладу дві ложки кави. З вершечком. Заллю киплячою водою й навстіж відчиню заквітчане весною вікно. Відразу ж обличчя ...

Літнім дощем спадала я тобі на груди – і ми разом слухали пісню солов'я. Тендітні руки торкалися твого чола. Заплющивши очі, мріяв ти дістатися до небес. А як же я?.. Невже зостануся тут сама?.. 

Вустами, як краплинами дощу, припадала до твоїх ...

Крапа дощ
На мої долоні
І на підвіконні
Відіграє танок,


Стука каблуками
Незнайомий ритм,
Креше лабіринт
На шибках прозоро.


Просто посміхнись.
І коли погано,
Зачиняй догани –
Згадуй дощ.


І співай щосили
Усім людям ...

Про тебе їм говорити не мушу, бо
Коли вмикаєш мозок — порожніє душа.
Думками до тебе, за тобою тужу…
І це для мене найжаданіша мука.


Хто я тобі?
Почекай, помовч.
Не кажи нічого — слухай дощі.
Вони скажуть усе
Силою звука.
Крап... ...

Повновода ріка. Теплі хвилі хлюпочуть навколо човна, заважають пливти чи підштовхують уперед. Весла стираються об тверде каміння й, трохи загальмувавши, набирають знову темпу.

Праворуч – буря. Така вперта спокуса – повернути ліворуч. Але ...

Густий туман поглинув ранкову тишу міста. За вікном буденна картина: вітер, злива, сонні обличчя тих, хто поспішає неквапом у своїх справах. А увесь світ, здається, загорнувся в сіру ковдру хмар. Надовго…

Примостившись якомога зручніше, поринаю у ...

Який же цікавий дощ. Він несе в собі тисячі людських емоцій: радість, злість, смуток... Кожен, хто бачить, що насуваються дощові хмари, вкладає в них свій сенс, свої почуття. Комусь цей катаклізм зіпсував побачення, хтось зітхає, адже хотів в цей ...

Він головний серед маленьких тендітних краплин.
Коли з’являється, доводиться ховатися...
Дощ завжди приносив сум,
Але не дівчинці Дарині.
Вона любить дощ.
У той час, як всі шукають у нім мінуси –
Вона знаходить плюси.
Дощ заспокійливий, ...

Дзюркотить дощ, ритмічно відбиваючись від підвіконь та асфальту. У повітрі висить це приємне відчуття свободи й свіжості.

Ще крапає, але я в ґумових чоботях уже побігла у двір. Це так чудово –  стрибати по калюжах, ніби безтурботна дитина. І тобі ...

Місто вже прокинулося, сонно потягнулося до сонечка, а воно ласкаво полоскотало його.  Невдоволені люди човгали прохолодним асфальтом та бурмотіли під носа. Туман потроху зникав, залишаючи  неприємну сирість. Птахи розрізали своїми могутніми крилами ...