Умилася земля дощем спросоння. Напилася самотня річка досхочу. Розмило ґрунт чистим водоспадом, налитим у чашу потрісканого асфальту. Нефритова зелень дерев блищить сріблястою росою. Галас віт зелених розбудив сиві ліхтарі. Поховалися комахи, птахи де-не-де літають і мовчать: не порушують природної тиші. 

Квіти і кущі напилися небесної води. Ущерть налита кава віє ароматом домашнього тепла. Сонця милого світло згасає, його покриває темно-синє хмаровиння. Тендітне мереживо бузкового цвітіння розвівається пухом на вітрі. Танцюють вальс опалі пелюстки. Краса…

Поділитися з друзями