Твори з тегом: верлібр

Пряний запах осінніх трав
Нагадав про зів’ялі почутя. 
Але я вже не та строката веснянка. 
Вплела у дубовий вінок
Духовий оркестр мавок. 
Розправила плечі. 
Підняла носа до сонця ближче. 
Розтерла думки по асфальту. 
Набрала в легені ...

Цілковита темрява обіймає тіло й думки.
Недопитий келих червоного напівсолодкого
Сліпить в очі зіркою.
Вглядаюся крізь водоспад ув обличчя в дзеркалі.
Бог чи Диявол поцілував у чоло?
Смерть чи Життя перетягне на свій бік?
Наводжу дуло на ...

Не звертай гори,
Щоб бути кращим для когось.
За це тобі дадуть лиш один бал.
В атестаті долі
Існує окрема графа:
«Полюбити себе».
І в неї ти зможеш вписати
Не один найвищий бал.
Вір, тримайся за клеверні дроти.

Знаєш, Люба Ноче, а я тебе кохала. 
Кохала до зникнення пульсу, 
До втрати свідомості. 
Від прірви вечора й до ущелини ранку
Стелила волошками шлях. 
Квіти замерзали. 
Тріскались. 
Бились, мов неякісне скло. 
Фальшивка. 
Хотіла стати новою ...

Розірви свинцеві ланцюги, зніми повідок із шиї.
Перестань гавкати на людей
І повзати на чотирьох,
Мов прислуга.
Знаєш, ти заслуговуєш чогось кращого,
Аніж холодний бульйон із кісток
Не твоїх ворогів...
Припини підкорятися !
І тоді, можливо, ...

Будуємо стіни
Цементно-бетонні,
Міряємо метри, метри квадратні.
Піднеси склянку — усе чутно й видно.
Родини стали сусідами по кімнаті...


Так тісно зробилося: тисне стеля.
Тулюсь до брудних і пошарпаних вікон.
Там птахи залізні біліють ...

Про тебе їм говорити не мушу, бо
Коли вмикаєш мозок — порожніє душа.
Думками до тебе, за тобою тужу…
І це для мене найжаданіша мука.


Хто я тобі?
Почекай, помовч.
Не кажи нічого — слухай дощі.
Вони скажуть усе
Силою звука.
Крап... ...

Скінчилася п'єса.
Останні ноти фальші
наповнюють легені хриплим басом.
Свідомість
годує немитими спогадами
на сніданок, обід та вечерю —
По горло сита.
Та, врешті, кращого чекати марно:
Чого боялася — на те й наштовхнулася.
Тепер вальсую в ...

Хочеться просто злетіти
Із глибин сновидінь —
Випірнути на поверхню, задихаючись.
Тікати, що є сили,
Здіймаючи пил на узбіччя
Порожньої душі.
Спогади спалені —
Не залишилось нічого, крім
Густого полинового вітру.
А може, то просто листя ...

Не ламай мені крила —
я подарую свою весну заквітчану,
Не малюй чужі портрети:
Муза тільки я!
Чуєш, як б'ється
У твоїх руках паралізоване серце:
Доживає останні дні
Нікчемного життя.
Варто лиш торкнутися крилом ненароком,
Випурхнути із ...

Десь вдалині блищать сніжинки.
І вітер диригент вже закликає
Всіх музикантів до своєї справи.
Блакитнооке небо дослухається
Лиш в те, що нам шепоче тиша...
І раптом десь заграла симфонія зими ...
І сонечко збирає оксамитове намисто
З тих ...

Білий серпанок укрив землю.
Тендітні сніжинки кружляли навколо,
А в будинку - справжнє свято:
В кутку мерехтить зеленокоса ялинка,
Стіл гнеться під запашними різдвяними стравами,
А гості весело гомонять один з одним.
Білі вітрила віхоли ...

Сніг посипав такий сильний
І такий пухнастий.
Почекай, сніг, дуже не кружляй!
І сніжинки, голос мій почувши,
Закружляли легенько.
А одна з них тихенько
Сіла мені на долоню...
Я хочу її розгледіти,
Я намагаюся дуже.
Але не встигаю...
Вона ...

Коли ти виходиш у сніжну країну,
На похваті взявши рукавички і шарф,
Стаєш ти на сніжне свічадо,
І тихі, крихкі твої кроки
На білих вітрилах віхоли.
І одна із тендітних сніжинок
Падає на замріяну сосну.
Ти йдеш у країну ту сніжну
Замріяним ...