Твори з тегом: верлібр

Тільки вище

Пряний запах осінніх трав
Нагадав про зів’ялі почутя. 
Але я вже не та строката веснянка. 
Вплела у дубовий вінок
Духовий оркестр мавок. 
Розправила плечі. 
Підняла носа до сонця ближче. 
Розтерла думки по асфальту. 
Набрала в легені ...

читати далі

А були інші плани…

Цілковита темрява обіймає тіло й думки.
Недопитий келих червоного напівсолодкого
Сліпить в очі зіркою.
Вглядаюся крізь водоспад ув обличчя в дзеркалі.
Бог чи Диявол поцілував у чоло?
Смерть чи Життя перетягне на свій бік?
Наводжу дуло на ...

читати далі

Мотивація

Не звертай гори,
Щоб бути кращим для когось.
За це тобі дадуть лиш один бал.
В атестаті долі
Існує окрема графа:
«Полюбити себе».
І в неї ти зможеш вписати
Не один найвищий бал.
Вір, тримайся за клеверні дроти.

читати далі

Люба Ніч

Знаєш, Люба Ноче, а я тебе кохала. 
Кохала до зникнення пульсу, 
До втрати свідомості. 
Від прірви вечора й до ущелини ранку
Стелила волошками шлях. 
Квіти замерзали. 
Тріскались. 
Бились, мов неякісне скло. 
Фальшивка. 
Хотіла стати новою ...

читати далі

Стати вільним

Розірви свинцеві ланцюги, зніми повідок із шиї.
Перестань гавкати на людей
І повзати на чотирьох,
Мов прислуга.
Знаєш, ти заслуговуєш чогось кращого,
Аніж холодний бульйон із кісток
Не твоїх ворогів...
Припини підкорятися !
І тоді, можливо, ...

читати далі

Будуємо стіни…

Будуємо стіни
Цементно-бетонні,
Міряємо метри, метри квадратні.
Піднеси склянку — усе чутно й видно.
Родини стали сусідами по кімнаті...


Так тісно зробилося: тисне стеля.
Тулюсь до брудних і пошарпаних вікон.
Там птахи залізні біліють ...

читати далі

Хто я тобі: ворог чи друг?

Про тебе їм говорити не мушу, бо
Коли вмикаєш мозок — порожніє душа.
Думками до тебе, за тобою тужу…
І це для мене найжаданіша мука.


Хто я тобі?
Почекай, помовч.
Не кажи нічого — слухай дощі.
Вони скажуть усе
Силою звука.
Крап... ...

читати далі

Скінчилася п’єса…

Скінчилася п'єса.
Останні ноти фальші
наповнюють легені хриплим басом.
Свідомість
годує немитими спогадами
на сніданок, обід та вечерю —
По горло сита.
Та, врешті, кращого чекати марно:
Чого боялася — на те й наштовхнулася.
Тепер вальсую в ...

читати далі

Хочеться просто злетіти…

Хочеться просто злетіти
Із глибин сновидінь —
Випірнути на поверхню, задихаючись.
Тікати, що є сили,
Здіймаючи пил на узбіччя
Порожньої душі.
Спогади спалені —
Не залишилось нічого, крім
Густого полинового вітру.
А може, то просто листя ...

читати далі

Не ламай мені крила…

Не ламай мені крила —
я подарую свою весну заквітчану,
Не малюй чужі портрети:
Муза тільки я!
Чуєш, як б'ється
У твоїх руках паралізоване серце:
Доживає останні дні
Нікчемного життя.
Варто лиш торкнутися крилом ненароком,
Випурхнути із ...

читати далі

Десь вдалині блищать сніжинки…

Десь вдалині блищать сніжинки.
І вітер диригент вже закликає
Всіх музикантів до своєї справи.
Блакитнооке небо дослухається
Лиш в те, що нам шепоче тиша...
І раптом десь заграла симфонія зими ...
І сонечко збирає оксамитове намисто
З тих ...

читати далі

Білий серпанок укрив землю…

Білий серпанок укрив землю.
Тендітні сніжинки кружляли навколо,
А в будинку - справжнє свято:
В кутку мерехтить зеленокоса ялинка,
Стіл гнеться під запашними різдвяними стравами,
А гості весело гомонять один з одним.
Білі вітрила віхоли ...

читати далі

Сніг посипав…

Сніг посипав такий сильний
І такий пухнастий.
Почекай, сніг, дуже не кружляй!
І сніжинки, голос мій почувши,
Закружляли легенько.
А одна з них тихенько
Сіла мені на долоню...
Я хочу її розгледіти,
Я намагаюся дуже.
Але не встигаю...
Вона ...

читати далі

Коли ти виходиш у сніжну країну…

Коли ти виходиш у сніжну країну,
На похваті взявши рукавички і шарф,
Стаєш ти на сніжне свічадо,
І тихі, крихкі твої кроки
На білих вітрилах віхоли.
І одна із тендітних сніжинок
Падає на замріяну сосну.
Ти йдеш у країну ту сніжну
Замріяним ...

читати далі