Твори з тегом: небо

Бездонне та неосяжне,
Далеке та недосяжне,
Просторе та невагоме,
Чарівне та незнайоме.

Блакитне і золотисте,
Туманне і шовковисте,
Бузкове і пурпурове,
Зіркове і світанкове.

Місячне і променеве,
Міцне і кришталеве,
Незрушне і тужливе, ...

Люблю хмаринками я милуватись.
Мінливою красою незбагненні,
Чарівні, ніжні і пухнасті,
Вони пливуть у височінь повз мене.

Ці поєднання дивовижні!
Як швидко форми виникають,
Зливаються й повільно тануть.
Немов пташки із вітром грають.

Ось ...

Як там буде, мій світанковий заходе? Усе життя останнім часом — бісовий оксюморон. Боятися кожного звуку. Зітхати. Ти скажи, там хоча б є шанс на… Добре-добре, мовчу.

Хочеться знову вдягати чорні й довгі панчохи. Якщо губи — то однозначно в ...

Що може бути прекраснішим, ніж ніч просто неба? Тільки-но уяви, як це – засинати на м’якій, мов ковдра, траві під безкраїми небесами. Дивитися на зорі, до яких не дотягнешся нізащо на світі. Але ж так хочеться зірвати одну крихітку собі. Лише одну. ...

Небо... У будь-яку годину воно прекрасне. Чи то пливуть м’які пухнасті хмари з яскравим сонцем наввипередки, чи то палають далекі зорі. Дивлячись на цей небесний океан, потрапляю у світ думок та уяви. Душа наповнюється приємним теплом та почуттям ...

Небо... У будь-яку годину воно прекрасне. Чи то пливуть м’які пухнасті хмари з яскравим сонцем наввипередки, чи то палають далекі зорі. Дивлячись на цей небесний океан, потрапляю у світ думок та уяви. Душа наповнюється приємним теплом та почуттям ...

Автор: Денис Ярмоленко

Зупинися й поглянь на небо! Прекрасне, правда ж? Чи встигаєш ти в життєвому вихорі милуватися дрібницями?

Кожного дня одне й те ж: ранок – обід – вечір.  Кожного тижня одне й те ж: будні – вихідні. Кожного року одне й те ...

Режим польоту нарешті вімкнено. Літак стрімко здіймається в небо, набирає висоту. Ти відчуваєш це всім тілом. 

Безкраїй, кришталево чистий океан з величезними айсбергами за вікном. Усе наче на долоні. Перші промінчики сонця огортають ці купи ...

Для когось смуток – це невдачі, горе, поразка. І здається, що його так багато, усе небо затягнуло хмарами. Але для мене це можливість стати вільною пташкою. Полетіти далеко від проблем, сварок та людей. Хочеться розкрити свої “крила “ й летіти куди ...

Червоними плямами розтікається небом ненароком пролитий полуничний сік, утворюючи нариси заходу сонця. Яскраві краплі розлітаються хто куди: на пухнасту хмаринку, гілку великого дерева, на сонний тюльпан у квітнику та будку старого собаки, на вікно ...

Загорнувшись у безрозмірний светр і підставивши коліна під голову, міледі блукала коридорами власної свідомості. Ах, як же вона обожнювала це місце: з підвіконня було видно всю глибину безмежного неба...

Нарешті можна обдумати те, що при світлі ...

Лежу на сніговому простирадлі, розглядаю зірки. А десь там, за холодно-білими пагорбами, уже чути кроки противника. Засідка нічим не відрізняється від інших, лише небо гарне як ніколи.

Біль у ногах дає про себе знати, тремтячі руки обіймають ...

Десь вдалині блищать сніжинки.
І вітер диригент вже закликає
Всіх музикантів до своєї справи.
Блакитнооке небо дослухається
Лиш в те, що нам шепоче тиша...
І раптом десь заграла симфонія зими ...
І сонечко збирає оксамитове намисто
З тих ...

Розмалюйте фарбами
ви своє життя.
Ніжності додайте,
щастя відчуття.
Хай рожевим будуть
мрії ваші й сни,
теплим покривалом
огорнуть думки.
Білим пір'ям небо
погляд обійма,
за пташиним клином
проситься душа.