Твори з тегом: небо

Просто неба

Що може бути прекраснішим, ніж ніч просто неба? Тільки-но уяви, як це – засинати на м’якій, мов ковдра, траві під безкраїми небесами. Дивитися на зорі, до яких не дотягнешся нізащо на світі. Але ж так хочеться зірвати одну крихітку собі. Лише одну. ...

читати далі

Люблю

Небо... У будь-яку годину воно прекрасне. Чи то пливуть м’які пухнасті хмари з яскравим сонцем наввипередки, чи то палають далекі зорі. Дивлячись на цей небесний океан, потрапляю у світ думок та уяви. Душа наповнюється приємним теплом та почуттям ...

читати далі

Люблю

Небо... У будь-яку годину воно прекрасне. Чи то пливуть м’які пухнасті хмари з яскравим сонцем наввипередки, чи то палають далекі зорі. Дивлячись на цей небесний океан, потрапляю у світ думок та уяви. Душа наповнюється приємним теплом та почуттям ...

читати далі

Зупинися й поглянь…

Автор: Денис Ярмоленко

Зупинися й поглянь на небо! Прекрасне, правда ж? Чи встигаєш ти в життєвому вихорі милуватися дрібницями?

Кожного дня одне й те ж: ранок – обід – вечір.  Кожного тижня одне й те ж: будні – вихідні. Кожного року одне й те ...

читати далі

Поміж хмар

Режим польоту нарешті вімкнено. Літак стрімко здіймається в небо, набирає висоту. Ти відчуваєш це всім тілом. 

Безкраїй, кришталево чистий океан з величезними айсбергами за вікном. Усе наче на долоні. Перші промінчики сонця огортають ці купи ...

читати далі

СІРЕ НЕБО СМУТКУ

Для когось смуток – це невдачі, горе, поразка. І здається, що його так багато, усе небо затягнуло хмарами. Але для мене це можливість стати вільною пташкою. Полетіти далеко від проблем, сварок та людей. Хочеться розкрити свої “крила “ й летіти куди ...

читати далі

Полуничне надвечір’я

Червоними плямами розтікається небом ненароком пролитий полуничний сік, утворюючи нариси заходу сонця. Яскраві краплі розлітаються хто куди: на пухнасту хмаринку, гілку великого дерева, на сонний тюльпан у квітнику та будку старого собаки, на вікно ...

читати далі

Саме час

Загорнувшись у безрозмірний светр і підставивши коліна під голову, міледі блукала коридорами власної свідомості. Ах, як же вона обожнювала це місце: з підвіконня було видно всю глибину безмежного неба...

Нарешті можна обдумати те, що при світлі ...

читати далі

Моє небо

Лежу на сніговому простирадлі, розглядаю зірки. А десь там, за холодно-білими пагорбами, уже чути кроки противника. Засідка нічим не відрізняється від інших, лише небо гарне як ніколи.

Біль у ногах дає про себе знати, тремтячі руки обіймають ...

читати далі

Десь вдалині блищать сніжинки…

Десь вдалині блищать сніжинки.
І вітер диригент вже закликає
Всіх музикантів до своєї справи.
Блакитнооке небо дослухається
Лиш в те, що нам шепоче тиша...
І раптом десь заграла симфонія зими ...
І сонечко збирає оксамитове намисто
З тих ...

читати далі

Проситься душа

Розмалюйте фарбами
ви своє життя.
Ніжності додайте,
щастя відчуття.
Хай рожевим будуть
мрії ваші й сни,
теплим покривалом
огорнуть думки.
Білим пір'ям небо
погляд обійма,
за пташиним клином
проситься душа.

читати далі

Небо осіннє…

Осіннє небо буває таким же різноманітним, як і осіння погода. То чисте, високе, блакитне, то щільно затягнуте низькими сірими, немов мишенятка, хмаринками. Часто можна спостерігати, як осінній прохолодний вітер жене їх небом, немов пастух овець на ...

читати далі

Небокрай

Небокрай… Такий привабливий, захоплюючий. За ним – червоно-жовте, уже не гаряче сонце спускається спочити. Хмаринки, мов зграя світлячків, полохливо рухаються у своєму напрямку. Небо виглядає так, мов на нього хтось пролив яскраві барви веселки. Усі ...

читати далі

Небокрай

Небокрай. Сідає сонце, і вечір такий тихий і спокійний. Не вистачає лише тебе…

Пишу листа тобі, бо нарешті зрозуміла, що стільки років ми жили марно. Ти так і не навчився грати на гітарі, а я так і не змогла плідно заримувати жодного рядка.

А ...

читати далі