Твори з тегом: розлука

(Не)типова терапія

Нам із тобою час уже визнати: стару розбиту вазу не варто клеїти. Я не вірю старим фікціям. Тут один лише шлях — викинути. У стосунках, що втратили істинність, краще вчасно поставити крапку. Розійшлися. Забули. Викреслили. Одного разу точно було ...

читати далі

Не все так просто…

Цей світ чув історії покинутих. Не одну, не дві — безліч. Але сьогодні я спровокую виверження вулкану, спопелюсь ущент, але розповім історію тої, котра кинула. (Так, це буде не просто, але присмак терпкого чаю змусив розрізати цю сольну залозу).
...

читати далі

Присмак ромашкового чаю

Ми біжимо темними вулицями нашого маленького міста. У лице нестримно віє вітер молодості, кохання із перчинкою та… майбутніх змін.

Через мить роз’їдемося. Я – на північ, ти – на схід. Рівноприскорено віддаляємося одне від одного. Та чи так само ...

читати далі

Тіні довшають опівдні (навіяне повістю М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»)

Спогади мають присмак… Вимріяна вистава першої закоханості зачепилась у пам’яті червоною помадою... Норовлива схилилася до твоєї щоки, скорилася, але не звикла до вибриків. Чуєш співанки Черемошу? 

Болісна розлука смакувала березневим снігом і ...

читати далі

Остання станція

Нестерпний звук доноситься луною до моїх вух. Це була остання станція на несправних рейках потяга  «Спільне життя». Скільки разів ти йшов і вертався? Найжахливіше те, що я застрягла в кімнаті надії, а ти вимкнув ледь жевріюче світло, залишивши ...

читати далі

Залежність від людей

Не прив’язуйтеся до людей. Ваші шляхи все одно розійдуться. Рано чи пізно. Ти підеш вперед, а люди лишаться в минулому. Ти ніколи не зможеш вічно тягнути когось за собою вслід. Тільки серце в одну мить розіб’ється, а його доведеться склеювати. Наче ...

читати далі

Запитання до колишнього друга

Покладу дві монети в телефонний апарат. Натисну на виклик, але на іншому боці дроту буде тихо… 

Заплачу за проїзд, сяду під вікно, увімкну улюблений сумний плейлист, заплáчу на очах у всього салону. У душі щось занадто порожньо без тебе… 
...

читати далі

Монолог божевільного. Історія шляху до божевілля

Я покохав тебе вперше й востаннє. І космос у твоїх очах, і ніжну нефальшиву усмішку, і ластовиння на щасливих щоках, за яке точно душу дияволу ти віддала, і легкий абрикосовий рум’янець на порцеляновій шкірі. Кожен недолік сприймав за багатогранний ...

читати далі

Любому принцу

Тебе люблю. Але ставлю крапку…

Що ж, маленький принц королівства брехні, я дійсно кохала самовіддано. Ні, не тебе, а театральний костюм і ту маску, що приросли плином часу до тіла. Розповім усьому світу про трояндову красу любові й ненависті в ...

читати далі

Самотній кіт біля алеї

Почався дощ... Холодні нещадні краплі впивалися голками в тіло самотнього кота, який вдивлявся в сіру безкрайність неба. Подерті до крові вуха, вирвана жмутами шерсть, перебита ще багато років тому лапа... І ці великі мрійницькі очі маленького ...

читати далі

Хлопець з осіннього парку

Зупинися на хвилину! Куди ти йдеш? Зачекай на мене!..

Але ти пішов... Залишив по собі лише шрами на серці. Мій світ розбився в одну мить на міріади уламків. Я ніколи, до сьогодні, не відчувала такого сильного болю. Розумію, ти не винен, але чому ...

читати далі

Тримай мене, не відпускай!

Тримай мене, не відпускай!
Кохай, немов останній раз,
І тут, і зараз, і весь час!»
Ти обіцяв...Ти чуєш? Стій!
"Не йди!"- прошу тебе я знов,
Не забирай солодких мрій,
Не убивай мою любов!..
Ти не послухав… Ти пішов!?
Вдома зосталась я сама… ...

читати далі

Ковток смутку

Тихо. Ніби годинник зупинила холодна, крижана рука. А з ним зупинялося моє кохання. Я, певно, не пам'ятаю, чи був то останній ковток вина, у якому відображалися твої пухкі вуста... Та й годі таїти: узагалі не пам'ятаю, що сталося того холодного ...

читати далі

Холод наших сердець

Я хочу вкритись сніговою ковдрою,
Щоб сховатись від твоїх крижаних очей.
Але вона не гріє.
Не гріє моє серце, бо в ньому досі
Водять хоровод сніжинки
Наших льодяних уламків.
Не треба мені пояснень:
Колючі дроти між нами!
Тебе і мене ...

читати далі