Тихон Михайлов

Ой не знаю, чому так вчинила, 

Де той корінь чар-зілля взяла, 

Лиш від погляду серцю несила – 

Наче волю мою відняла. 

Чи любисток купала у росах 

І той цвіт берегла від людей, 

Що така невгамовна і досі 

Тиха влада ...

Він стоїть на комоді пузатий, як дідо в кожусі, 

На лакованім боці – подряпини, зморшки, сліди. 

І здається: от-от закахикає, скривиться в русі – 

Та сипне́ по хатині крізь сутінь застряглий мотив. 

Заведеш його корбою – затишок ...

На перехресті двох хуторів, де в повітрі несло духом горілого бадилля та мокрої конюшини, стояла стара дубова халупка баби Явдохи. Усі знали, що Явдоха – жінка з характером твердішим за кремінь і ліктями, вигостреними роками запеклої війни з ...

Хай починається дослід хімічний у наш реактивний час. 

Іскра пробігла крізь розчин, хвилюючи кожен інертний газ. 

Між електродами виник умить гальванічний потужний струм, 

І до анода й катода прискорено лине іонів тлум. 

Чаша корундова – ...

Ти коли-небудь пробував слухати, як мовчить земля, коли по ній лупить глухий відголосок фронту? 

А я живу в Полтаві. У місті, яке бачило стільки війн, що, здається, самі стіни Свято-Успенського собору просякли запахом пороху. Усі кажуть, що ми ...

На вії падає кришталь коштовний, 

Зима витрушує зі жмені срібний пух. 

А світ такий безмежний, невагомий, 

І ніжно тиша огортає кожен рух. 

Згадай! Як пахне казкою дитинство! 

Сніжинки бавляться – їх ловиш язиком, 

І сміх ...

Живу і словами дихаю... 

Іноді пошепки, 

крізь пальців тремтіння іноді. 

Наосліп свій пульс я шукаю 

у просторі,  

що для вічності став  

виміром.  

Слова – це не одяг, 

що можна змінити 
...

У родині Дмитренка до енергонезалежності ставилися серйозно. Тато ще в листопаді схрестив старий велотренажер із динамо-машиною від трактора, тому на Святвечір ми не просто вечеряли, а «виробляли контент». 
...

З глибин віків, де Скіфії кургани,
Дрімає пам'ять тисячі років.
Ця книга долі — наче глас незламний
І серце роду, вплетене в рядки.

Ще не було ні мапи, ні держави,
Нестримний дух над схилами Дніпра
Будив серця прадавнім кличем слави, ...

Здійснилося диво — дарунок життя,
У всесвіті ясна з'явилась малеча,
І перше в житті відчуває маля:
Це руки, які пригорнули до серця.

Ці руки ласкаві, коли колихають,
Вони замилують й жаліють в журбі.
Ці руки щедротами нас одарують,
Та ...

У звуках дощу — рядки поета,
Лунають сонети ритмом дощу,
У звуках дощу — чиїсь секрети,
І тиша навколо — пісня дощу…

У ритмі дощу — жадана мрія,
Мелодія ніжна в звуках дощу,
У ритмі дощу — чуттів стихія,
Душа відкриває світу красу.

У ...

Тарас Шевченко – художник, що малював не лише пензлем, а й словом. Бунтар, який кинув виклик імперіям, не маючи нічого, крім пера й серця, що палахкотіло вогнем свободи. Його слова – це більше ніж поезія. Це код нації, написаний сльозами кріпака й ...

В степу широкім, де вітер гуляє,
Калитка старий ницу думку гадає.
Про землю, сто тисяч марить і жде,
Бо думає: щастя з грошима прийде.

Землі багаті, добра у них – сила,
Але жадоба у серці засіла.
«Ще більше хочу, ще більше придбаю!» — ...

Моє дитинство десь лишилось там,

Де в небі сонце, а не дим й розриви,

Де хліб і мед, і мамина рука,

А тут — війна… І я кричу надривом!

Відчув я страх, і лютість, і журбу.

Жахлива тиша. Вибухи. Руїни.

І кожна ніч з молитви ...