Для мене поезія – це мелодія, яка не потребує нотного стану чи інструментів, бо її ритм – у серцебитті, а мелодія – у наших думках і відчуттях.
Ти коли-небудь пробував слухати, як мовчить земля, коли по ній лупить глухий відголосок фронту?
А я живу в Полтаві. У місті, яке бачило стільки війн, що, здається, самі стіни Свято-Успенського собору просякли запахом пороху. Усі кажуть, що ми ...
читати далі На вії падає кришталь коштовний,
Зима витрушує зі жмені срібний пух.
А світ такий безмежний, невагомий,
І ніжно тиша огортає кожен рух.
Згадай! Як пахне казкою дитинство!
Сніжинки бавляться – їх ловиш язиком,
І сміх ...
читати далі Живу і словами дихаю...
Іноді пошепки,
крізь пальців тремтіння іноді.
Наосліп свій пульс я шукаю
у просторі,
що для вічності став
виміром.
Слова – це не одяг,
що можна змінити
...
У родині Дмитренка до енергонезалежності ставилися серйозно. Тато ще в листопаді схрестив старий велотренажер із динамо-машиною від трактора, тому на Святвечір ми не просто вечеряли, а «виробляли контент».
...
З глибин віків, де Скіфії кургани,
Дрімає пам'ять тисячі років.
Ця книга долі — наче глас незламний
І серце роду, вплетене в рядки.
Ще не було ні мапи, ні держави,
Нестримний дух над схилами Дніпра
Будив серця прадавнім кличем слави, ...
Здійснилося диво — дарунок життя,
У всесвіті ясна з'явилась малеча,
І перше в житті відчуває маля:
Це руки, які пригорнули до серця.
Ці руки ласкаві, коли колихають,
Вони замилують й жаліють в журбі.
Ці руки щедротами нас одарують,
Та ...
У звуках дощу — рядки поета,
Лунають сонети ритмом дощу,
У звуках дощу — чиїсь секрети,
І тиша навколо — пісня дощу…
У ритмі дощу — жадана мрія,
Мелодія ніжна в звуках дощу,
У ритмі дощу — чуттів стихія,
Душа відкриває світу красу.
У ...
читати далі Тарас Шевченко – художник, що малював не лише пензлем, а й словом. Бунтар, який кинув виклик імперіям, не маючи нічого, крім пера й серця, що палахкотіло вогнем свободи. Його слова – це більше ніж поезія. Це код нації, написаний сльозами кріпака й ...
читати далі В степу широкім, де вітер гуляє,
Калитка старий ницу думку гадає.
Про землю, сто тисяч марить і жде,
Бо думає: щастя з грошима прийде.
Землі багаті, добра у них – сила,
Але жадоба у серці засіла.
«Ще більше хочу, ще більше придбаю!» — ...
Моє дитинство десь лишилось там,
Де в небі сонце, а не дим й розриви,
Де хліб і мед, і мамина рука,
А тут — війна… І я кричу надривом!
Відчув я страх, і лютість, і журбу.
Жахлива тиша. Вибухи. Руїни.
І кожна ніч з молитви ...
читати далі Мамо, чому в твоїх очах
Сліз більше, аніж ясних днів?
Чому у спалених містах
Дитячий сміх давно затих?
Чому замовкла колискова,
Що ти співала вечорами?
Тепер у неї слова сумнії,
А ми ховаємось в підвалі.
...
Скотився місяць яблуком налитим
У нічку зоряну, медову і живу,
Торкнувся серпень губами несміло,
Вбираючи в себе солодку росу.
А зірки, мов жарини, небо крають
Вночі мережкою небесних скарбів.
І я живу чи в снах блукаю?
...
Зоряна ніч — опускається сніг,
Світ зачаровує мить дивовижна.
Дві тисячі років казка проста:
Дива дарує нам свято Різдва!
Храмові дзвони мелодію ллють,
Серця із любов'ю молитви несуть.
З вірою щирою в Бога Христа.
Сяє надія — це свято ...
У кожному реченні є крапка. Вона маленька, непомітна, але вирішальна. Як ховається за нескінченними словами сенс усього, так і крапка вміє сказати більше, ніж тисячі літер перед нею. Її можна недооцінити, але спробуйте прочитати текст без крапок. ...
читати далі