На вії падає кришталь коштовний, 

Зима витрушує зі жмені срібний пух. 

А світ такий безмежний, невагомий, 

І ніжно тиша огортає кожен рух. 

 

Згадай! Як пахне казкою дитинство! 

Сніжинки бавляться – їх ловиш язиком, 

І сміх дзвенить яскраво та барвисто, 

Загорнутий у шарф, наповнений теплом. 

 

Хай м’яко стеле шлях зима ласкава, 

Мов пір’я ангели нам скинули з небес. 

Для серця щира кожна мить забави, 

Бурулька крижана – морозний смак чудес. 

 

Пливе над сонним містом сяйво чисте, 

Леліє перлами, мережкою надій, 

Вдягає світ вуаль свою сріблисту, 

Шукаємо під снігом скарб чарівних мрій. 

 

Поділитися з друзями