Життя- це музика від Бога,
Молитва перших звуків клавіш...
Розсиплю ноти «форте» і «піано».
Мовчу… А голос серця все гучніш.
Перебираю пальцями уламки тиші,
Тендітної душі довершене звучання.
Мережать мрії візерунки ніжні,
Магічних чар ...
У чому сенс життя?
Як наповнити життя людини сенсом?
Життя- це музика від Бога,
Молитва перших звуків клавіш...
Розсиплю ноти «форте» і «піано».
Мовчу… А голос серця все гучніш.
Перебираю пальцями уламки тиші,
Тендітної душі довершене звучання.
Мережать мрії візерунки ніжні,
Магічних чар ...
Мабуть, було занадто багато болю, адже знову нічого, окрім втоми. Негативних емоцій — через край… Контейнер переповнений. Часом, ніби проміння на фотографіях з Азовсталі, пробивається бажання жити. Ти дивишся в небо, смієшся, хочеш якомога точніше ...
читати даліЧас плине швидко, іноді ми навіть не звертаємо на це уваги. Не замислюємося над майбутнім, але вже треба! Кожного дня маленькими кроками прокладаємо собі шлях до самостійного, незалежного життя. Усі помилки, вибори, що ти робиш, впливають на те, як ...
читати даліЄдиний, хто не втомлюється, – час
Ліна Костенко
Час повільно плине, коли ми діти. Але швидко летить, коли дорослішаємо. Він ніколи не втомлюється, усе плине-плине, летить-летить. З часом поспішаємо й не помічаємо, як минають роки, а з ними й ...
Жую тривожність іклами неврозу
Перемелю всі сумнів кістки,
Для того, щоб плетіння верболозу
Перетягнуло серця жилочки,
Яскравим, ніжним зелененьким листям
Проникло до усіх кімнат душі,
Пустило корінь щастя ув обійстя,
Скопавши ненависні ...
Захід сонця. Дощ. Мокре волосся. Рідний погляд. Яскрава усмішка. Щирий сміх. У навушниках – улюблений мотив. Холодні руки й тепле серце. Неначе з плівки старого фотоапарату, сотні подібних митей утворюють спогади, відтворюють моменти, що найщільніше ...
читати даліНі для кого не буде секретом, що наприкінці зими, а саме 24 лютого 2022 року, Росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. Велика війна перевдягла нас, перетасувала колоду ролей, змінила географію та світовідчуття. Мене, наприклад, вона ...
читати даліДні!
Який це музей дрібниць!
Євген Плужник
Історії, які конче мають бути почуті, розказують пошепки на чужому балконі. Узявши дозвіл, я вас проведу в те, як правильно спільнотворити простір. Як дисклеймер попереджую: після подібного хочеться ...
читати даліУ мене є брат Богдан. Він часто робить дурниці…
Це було одного теплого літнього дня. Богдану не сиділося на місці: він шукав собі пригод. Замість того, щоб допомогти близьким, вирішив розібрати дідусів старий мотоцикл. Йому хотілося дістати ...
читати даліПрошу, молися за мене усім богам. Я не до кінця впевнена в тому, що робимо. Виводь моє ім’я кінчиком язика. Перекладай на будь-яку мову. Твої молитви підточують дуло мого пера, я з більшою впевненістю готова писати. Так, не забудь передати Господу ...
читати даліМи зі смертю граємо в карти: туз на двійку лягає вправно. Каже мені: «Нащо продовжуєш шукати варіанти? Я вже все про тебе знаю». Я ж мовчу зі стриманим виглядом, позираю уважно у віяло. Хай там як — ще козирятиму. Не здаватимусь бабі без бійні. Вона ...
читати даліЯк там буде, мій світанковий заходе? Усе життя останнім часом — бісовий оксюморон. Боятися кожного звуку. Зітхати. Ти скажи, там хоча б є шанс на… Добре-добре, мовчу.
Хочеться знову вдягати чорні й довгі панчохи. Якщо губи — то однозначно в ...
читати даліДівчинко. Занадто доросла як для війни й занадто маленька для світу. Я долюблю тебе за всіх, хто не наважився любити. Я цілуватиму твої заплакані очі, сподіваючись випити з них увесь чорноморський басейн, видобути всю кам’яну сіль. Прийматиму тебе ...
читати даліКажуть, якщо люди далеко, їх об‘єднує небо… Тоді в нас із вами — міжгалактичний зв’язок. Розумію, чого зупиняюся під кожною хмаринкою: мабуть, чекаю на ваш дзвінок… Нам уже стільки всього випало пережити — нанюхалися смерті й ...
читати далі