Твори з тегом: життя

Жую тривожність іклами неврозу
Перемелю всі сумнів кістки,
Для того, щоб плетіння верболозу
Перетягнуло серця жилочки,

Яскравим, ніжним зелененьким листям
Проникло до усіх кімнат душі,
Пустило корінь щастя ув обійстя,
Скопавши ненависні ...

Захід сонця. Дощ. Мокре волосся. Рідний погляд. Яскрава усмішка. Щирий сміх. У навушниках – улюблений мотив. Холодні руки й тепле серце. Неначе з плівки старого фотоапарату, сотні подібних митей утворюють спогади, відтворюють моменти, що найщільніше ...

Ні для кого не буде секретом, що наприкінці зими, а саме 24 лютого 2022 року, Росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. Велика війна перевдягла нас, перетасувала колоду ролей, змінила географію та світовідчуття. Мене, наприклад, вона ...

Дні!

Який це музей дрібниць!
Євген Плужник

Історії, які конче мають бути почуті, розказують пошепки на чужому балконі. Узявши дозвіл, я вас проведу в те, як правильно спільнотворити простір. Як дисклеймер попереджую: після подібного хочеться ...

У мене є брат Богдан. Він часто робить дурниці… 

Це було одного теплого літнього дня. Богдану не сиділося на місці: він шукав собі пригод. Замість того, щоб допомогти близьким, вирішив розібрати дідусів старий мотоцикл. Йому хотілося дістати ...

Прошу, молися за мене усім богам. Я не до кінця впевнена в тому, що робимо. Виводь моє ім’я кінчиком язика. Перекладай на будь-яку мову. Твої молитви підточують дуло мого пера, я з більшою впевненістю готова писати. Так, не забудь передати Господу ...

Ми зі смертю граємо в карти: туз на двійку лягає вправно. Каже мені: «Нащо продовжуєш шукати варіанти? Я вже все про тебе знаю». Я ж мовчу зі стриманим виглядом, позираю уважно у віяло. Хай там як — ще козирятиму. Не здаватимусь бабі без бійні. Вона ...

Як там буде, мій світанковий заходе? Усе життя останнім часом — бісовий оксюморон. Боятися кожного звуку. Зітхати. Ти скажи, там хоча б є шанс на… Добре-добре, мовчу.

Хочеться знову вдягати чорні й довгі панчохи. Якщо губи — то однозначно в ...

Дівчинко. Занадто доросла як для війни й занадто маленька для світу. Я долюблю тебе за всіх, хто не наважився любити. Я цілуватиму твої заплакані очі, сподіваючись випити з них увесь чорноморський басейн, видобути всю кам’яну сіль. Прийматиму тебе ...

Кажуть, якщо люди далеко, їх об‘єднує небо… Тоді в нас із вами — міжгалактичний зв’язок. Розумію, чого зупиняюся під кожною хмаринкою: мабуть, чекаю на ваш дзвінок… Нам уже стільки всього випало пережити — нанюхалися смерті й ...

Автор: Тетяна Манько
Кожна людина неповторна, немає на планеті однакових. І коли це усвідомлюєш, то стає так самотньо! Адже хочеться, щоб тебе розуміли, розділяли думки та вподобання. А як такої людини не знаходжу, то здається, що краще залишатися ...

Чи легко бути білою вороною? Напевно, ні. Бути не таким, як усі, вирізнятися з-поміж інших не завжди легко. Лише 30 років тому в нашій країні відрізнятися від інших було не скільки не гарно, скільки заборонено. 

Мій тато завжди ненавидів СРСР і ...

Коли я була маленькою, ходила до знайомих у гості. У їхньому будинку “жили” іграшкові собаки-роботи, які слухалися й виконували всі команди, ніби справжні собаки! Тоді це мене дивувало, а я ловила себе на думці: “Навіщо взагалі заводити справжніх ...

Раніше я не замислювалася над цим питанням. Усі слова про «білих ворон» були сказані у творах письменників і розглядалися мною як прикрість, з якою ніколи не зіткнуся. Але ця війна поставила й мене перед цією проблемою суспільства, бо я потрапила в ...