Твори з тегом: життя

У чому сенс життя?

Як наповнити життя людини сенсом?

Чи легко бути білою вороною?

Автор: Тетяна Манько
Кожна людина неповторна, немає на планеті однакових. І коли це усвідомлюєш, то стає так самотньо! Адже хочеться, щоб тебе розуміли, розділяли думки та вподобання. А як такої людини не знаходжу, то здається, що краще залишатися ...

читати далі

Чи легко бути білою вороною?

Чи легко бути білою вороною? Напевно, ні. Бути не таким, як усі, вирізнятися з-поміж інших не завжди легко. Лише 30 років тому в нашій країні відрізнятися від інших було не скільки не гарно, скільки заборонено. 

Мій тато завжди ненавидів СРСР і ...

читати далі

Чи можуть штучні квіти замінити живі?

Коли я була маленькою, ходила до знайомих у гості. У їхньому будинку “жили” іграшкові собаки-роботи, які слухалися й виконували всі команди, ніби справжні собаки! Тоді це мене дивувало, а я ловила себе на думці: “Навіщо взагалі заводити справжніх ...

читати далі

Біла ворона без мови…

Раніше я не замислювалася над цим питанням. Усі слова про «білих ворон» були сказані у творах письменників і розглядалися мною як прикрість, з якою ніколи не зіткнуся. Але ця війна поставила й мене перед цією проблемою суспільства, бо я потрапила в ...

читати далі

Чи можуть штучні квіти замінити живі?

Чи можуть штучні квіти замінити живі? Чи можуть несправжні, нещирі, покірні люди, тобто "штучні", бути такими ж незбагненними, пронизливими й сонячними, як справжня людина в духовному сенсі. 

Справді, штучні квіти, неначе "штучні" люди, вони ...

читати далі

Із янголом на плечі…

Автор: Євгеній Паровченко

Усі живемо із янголами на плечах. З нашими охоронцями, вартовими.

 Ідемо з ними з початку до кінця життя. Будь-куди – з янголом! Супроводжує нас Господняя свіча. Чи то обходисвіт, чи праведна людина – ангел завжди з ...

читати далі

Жалюзі…

День за днем темно-сірі, наче ті листки старого дерева, що росте при дорозі,  жалюзі ховають наші душі від світу…

І вогник довіри, крапелька надії,  як той останній вагон,  що завертає в невідомість,   ще живе в серці… 

читати далі

Заради когось…

Сидячи на вокзалі в стані розбитого сердечка, дивлюся на людей. Хтось ллє сльози від прощання з рідними, а хтось байдуже махає хустинкою, якою проводжає майже всі свої почуття. 

У вікні одного з потягів помічаю хлопця. Він стримує себе з останніх ...

читати далі

Подорож довжиною в життя

Денис Ярмоленко

Чи хотіли б ви мати змогу подорожувати світом за допомогою телепорту? Особисто я – ні! Адже для мене всю естетику поїздки складає не так саме місце призначення, як шлях, щоб до нього дістатися, та люди, котрі зі мною. Усі ...

читати далі

Сонце теж має право на Тінь

Їй було б набагато легше, аби не бабина традиція закривати на зиму варення. Після того, як Мирослава вдосталь набавилася з абрикосою, шишкою та вишнею, вона зачала ховати в маленьку скляну в'язницю невипадкові сльози, страхи розміром із кицьку, ...

читати далі

Слід доріг

Владислава Лісна

Стежки посеред лісу, спів птахів наді мною
(о гори, о гори, о гори!).
Сильний вітер над морем
Чи гроза над полем
(дороги, дороги, дороги)…

Іду без упину, майже знаю, що хочу
(я вже не маленька дитина).
Перехрестя доріг… ...

читати далі

Мої дороги (навіяне поезією Б.-І. Антонича)

Птахи співочі, надії
(дороги, дороги, дороги)
Золото-степ зеленіє,
Юності бідні небоги.

Чи то вітер, чи рев
(я себе запитаю)
Буду битись як лев,
не зазнаю одчаю.

Свіжий подих життя
(зелений, червоний, білий)
Не шукаю я укриття.
Я ...

читати далі

Остання Вірянка..

Мироточила ікона в храмі Святого Пантелеймона. Безплемінна язичниця суворо поглядала на сльози. На які, по суті, не мала права. Вона стояла серед чужих, із покритою по-їхньому головою. Їй потрібно було знати, за що ці глибокі люди, котрі Вірують у ...

читати далі

Прислухайся до пауз

«Усе минає, і це теж минеться»… Цар Соломон таки мав рацію. Уся істина  обрамлена в кільце, а мені завжди було мало того значення. Бо наша історія теж закінчилася: відіграли останні акорди. Серед тиші обтинали мінорами, але, мабуть, і це вже ...

читати далі