Твори з тегом: війна

Війна змінила моє життя

Війна забрала пазли, з яких складалося моє життя, змінила десятки частин і необережно кинула в обличчя. Мені ж зараз знову збирати ці деталі на брудній підлозі й складати в повноцінну композицію.

Я часом забуваю про 24 лютого, мені нагадують люди ...

читати далі

Війна змінила моє життя Що означає бути людиною? (Дослідження української життєстійкості)

Ні для кого не буде секретом, що наприкінці зими, а саме 24 лютого 2022 року, Росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. Велика війна перевдягла нас, перетасувала колоду ролей, змінила географію та світовідчуття. Мене, наприклад, вона ...

читати далі

Поштові марки в казармі

Дні!

Який це музей дрібниць!
Євген Плужник

Історії, які конче мають бути почуті, розказують пошепки на чужому балконі. Узявши дозвіл, я вас проведу в те, як правильно спільнотворити простір. Як дисклеймер попереджую: після подібного хочеться ...

читати далі

Війна за свій шлях (поетичне есе)

Я бачу: повітря густе і тривожне
Важко осіло в легенях.
Очі крізь дим ще дивитись спроможні.
Захований паспорт в кишені.

Я бачу порожніми місто і площі,
Що вчора були велелюдні,
Старенької річки воднії товщі.
Тут тепер страшно і брудно…
...

читати далі

Літера спротиву

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «ї»…
Іван Малкович
Дитино, це вже досить суттєво. На затушованій по-чорному землі замовкли солов’ї. Серпик з ниточкою зник із ...

читати далі

Магістр педагогічного. Тобто ще не закінчена вишка

Він на фронті обіймає «Анютку». Кляне всіх, хто препаскудно втік за кордон. Магістр педагогічного. Тобто ще незакінчена вища. Мій вожатий та однокурсник сестри. 

Йому б зараз математику й фізику! Але ні — країна вища за всі інтереси. Нагадую, що ...

читати далі

Війна за свій шлях (поетичне есе)

Коли в повітрі вже весна бриніла
І люд чекав на березневі повені,
Вкраїну-неньку люта хмара ненависті вкрила –
Сусід злостивий, пес блудливий,
Над нашою землею чорні розіп’яв вітрила…

Ще ледь жеврів постпандемічний світ
І так хотілось знову ...

читати далі

Місто північних янголів

Вільнюс. Я ніколи не назву тебе своїм, о моє місто північних янголів! Вчуся жити з тобою. Моє прізвище з твоїх теренів, схоже, приблудилося ще з часів Великого Князівства Литовського. Колись з моєю ненькою ви були дуже близькі… Отже, і я спробую.
...

читати далі

Вигоюй рани цієї війни

Проговори мої страхи. Вигоюй біль від невизначеності й дестабілізації. Хоча б трохи побути закоханою в транзитний шарм! Усе тимчасове найбільш стабільне.

Дуже круто говорити про людиносвітськість, коли маєш абсолютний нуль із переміщень. Та ...

читати далі

Що написано на тому квитку ??💔 (Коли емігрантка я й досі)

Подряпинка майже на лінії долі. Ну, нічого ж страшного, правда? Я думала, що вже була мертва. А ні, як бачиш… Душа не пропала. Усього лише залила долоню кров’ю. Швидко витерла, продезінфікувала. За лаштунками власних страждань… За вкрай логічним і ...

читати далі

Що лишається після росіян?

О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Ліна Костенко

 

Там, в обіймах неба світився Київ. Перед ним, кажу мамі, розстріляний знак. «Тут вбивали ...

читати далі

Заради життя

Ми зі смертю граємо в карти: туз на двійку лягає вправно. Каже мені: «Нащо продовжуєш шукати варіанти? Я вже все про тебе знаю». Я ж мовчу зі стриманим виглядом, позираю уважно у віяло. Хай там як — ще козирятиму. Не здаватимусь бабі без бійні. Вона ...

читати далі

Коли все найстрашніше вже трапилося

Дівчинко. Занадто доросла як для війни й занадто маленька для світу. Я долюблю тебе за всіх, хто не наважився любити. Я цілуватиму твої заплакані очі, сподіваючись випити з них увесь чорноморський басейн, видобути всю кам’яну сіль. Прийматиму тебе ...

читати далі

Хвороблива прив’язаність

Я покинута дитина на залізничному вокзалі — лише записка з контактами батьків. Сама залишилася в цьому балагані. Мені страшно, що в цьому світі ти дійсно — один. Привчили до ласки, а потім — викинули. Не фізично, звісно, а морально. Прив’язалася до ...

читати далі