Поезія

Рідний мій, затишний дім!

Так чудово й гарно в нім.

Проте колись настане час прощання.

Наповнять душу спомини й зітхання...

Горить у вікнах горобина,

І красно вбралася Вкраїна.

Ніби око, в лісі синіє озерце —

Очі ...

Радість бродить поміж нами,
Наче вітер між садами,
Торкає душу, мов крило,
Де світло й щастя ожило.

Вона в травинці, що зростає,
В дощу краплині, що співає,
У сонці, що в вікно загляне,
І в хмарці, що за обрій стане.

У зірці на високім ...

Мамо, ти — як тихий ранок,
Що розбудить теплим сном.
Ти — мій світ, мій оберіг,
Ти — усе, що є добром.

Твої руки, наче крила,
Пригортають у біді,
Ти завжди даєш ту силу,
Що веде вперед в житті.

Ти — молитва вечорова,
Ти — зоря в нічній ...

Читаючи життєву прозу,
Дотримуйся пересторог,
Бо втратиш сон, а може, й розум,
Як зазирнеш тихцем у епілог.

Глухої ночі й сонячної днини
Неспокій той чатує в глибині.
Життя і смерть у роздумах людини,
Без сумніву, поняття головні.

І ...

Україно, земле рідна й вільна,
Колиско щастя, сили і тепла,
Ти в серці кожного – одна, єдина,
Твоє ім’я – як пісня джерела.

Твої поля – безкрайні океани,
Де колоситься золото хлібів.
Твої ліси – зелений шум туману,
Де вітер пестить співи ...

Чуєш, сестро, чуєш брате!!?

Як ми там живемо?

Ми Різдво святкуємо співами натхненно!

Ми безперестанку з ворогів глузуємо!

З вечора до ранку домашку готуємо!

І для нас безцінні воїнів звитяги!.. Мамина любов!.. Батькова повага!

Я ...

Зоряна ніч — опускається сніг,
Світ зачаровує мить дивовижна.
Дві тисячі років казка проста:
Дива дарує нам свято Різдва!

Храмові дзвони мелодію ллють,
Серця із любов'ю молитви несуть.
З вірою щирою в Бога Христа.
Сяє надія — це свято ...

Зорі нічні, мов діаманти небесні,
Тихо розсипались в темряві над світом,
Кружляють зі снами солодкими
В тиші, яка загортає тебе в обійми,
Немов та затишна ковдра в холодну зиму.

Сон надає крила, на яких піднімає уверх,
Відводить у світ, де ...

Чи то буття це?

Чи то небуття?

Та це прекрасні відчуття,

Що прикрашають це життя.

Але життям це не назвеш,

Бо не поділишся, авжеж...

І як покинеш ти той сон,

Забудеш все ти в унісон.

І я погляну тобі в очі,

Бо я не знаю, ...

Пахуча лаванда навіює сон.

Сон солодкий мені вечір приніс.

Він обгортає, мов молочний туман.

Сон показав не реальний світ,

А той, що живе в голові.

Сон – наче казка, картина життя:

То яскрава, то жахлива...

І так змінюється ...

 Перемога – це сонце після бурі,

Крила, що здіймаються з болю.

Це сміливий крок у майбутнє,

Світло, яке має надію.

Вона пахне щастям і волею,

Говорить голосом сили.

Перемога живе в кожному серці,

Що бореться й не здається.

Перемога – це не солодка мить,

коли отримав все, до чого йшов.

Кінець етапу, мить тріумфу.

А це зупинка

перед чимось новим.

Це тиша після бурі,

коли навколо спочиває все

і час подумати

про нові цілі.

Це вміння рухатись ...

І от знову я поринаю у сон,

неначе в океан.

Де не існує часу,

де хвилі огортають місяць,

як мрії.

Це мить, у якої немає мети,

а небо – це порожня чаша…

Тінь, що не залишає слідів,

тихо шепоче про нездійснене.

Сон – це ...

На асфальті залишилися сліди важких чобіт,

наче відлуння бою,

що ніколи не згасне.

Повітря пахне втомою,

але у вікнах заграло світло —

не лампи, а душі.

Трава проростає крізь бетон,

мов останнє слово свободи, ...