Поезія

Крапають краплі калини криваві,
Кобзар казав кайданам: край!
Кріпнуть крила кришталеві,
Кружляючи крізь колокрай.

Квітучої, коштовної краси Країна,
Картинно кольорові квітів килими.
Кумедно кульбаба колише куче́рі,
Конвалій красуються ...

Леонід Мелащенко

Знову зранку зима завітала — засніжило.

Змієїд із залізниці зліз. Змерз звичайно.

Змієїд із зайцем зігрівались,

Заговорили. Здивувались –

Зникла засніжена земля:

Закінчилася зима.

Читаю між рядків твоє «Пробач»
Із виразом обличя аж гидливим.
Хіба можливо фразою «не плач»
Забрати сум із серденька мінливий?

Я говорила з мозком: «Все не так!
Він ще навчиться, зміниться, лиш вибач»...
Та раз у раз безсенсовості лак ...

І знов дощить любовними листами...
Неначе літо... В серденьку – зима.
Гримлять різноманіттям барабани
І блискає небес височина.

Освітлюючи простори чекання,
Ударом громовиці в водну гладь,
Проявиться малюнок сподівання,
На стовбурі дубовому ...

Важливим є не квіти, не слова:
Вони за вітром полетіти можуть.
Не подарунки, не п’янкі дива
Чи пелюстками вистелене ложе.

Важливий погляд, глибочінь зіниць.
Все розсекретять вмить вони про тебе.
Усіх мімічних зморщок таємниць
Не заховаєш ...

Ми втомились, стомились шалено.
Наша шкіра з роками - сталева.
Наші душі - сплетіння кришталю,
Тільки серцю бракує емалі.
Ми добігли, забігли у повінь.
Наші очі - моря солі повні.
Невагомі відбитки на пальцях -
Засмальцьовані долею п’яльця. ...

Ти художник, що пише солоним,
Додає в акварель і розмочує,
Кам’яна пересохлими горами.

Ти художник, що пише прозорими,
Твої пензлики - шаблі загострені,
В почуттів баталістиці тонемо.

Ти художник, що пише кривавими,
Болить серце у глядача ...

Коли надто тоскно і темно стає на душі,
Коли рівень моря за берег виштовхує горе,
Беру я мольберт, відкидаю вагання чужі,
Крокую писати пейзажі. Лиш небо прозоре.
Ніхто не зірве тяжко дану мені терапію,
У легкості фарби секрет - це сталева ...

Пресолодкі бездонні рани,
Літри фарби на хвилях паперу.
Я хотіла крикнути: «Знято!» -
Голос втратила. Що за холера?!
Третій дубль дійшов до кінця,
Та розлука чи буде утретє?
То не доля лихого митця,
Що насильно не рве хепіенди.
Моя доля - ...

Лірично ковтати проблеми услід за гачком,
У плани на день додавати ще пункт «усміхнутись».
Мелодію долі дограти калічним смичком
Наперекір, щоб приборкати заздрість і лютість.
Волосся травити у фарбі, щоб гріло єство,
Виховувать мишу у серці до ...

Цитруси ріжуть покусані губи фальцетом,
Сік підборіддям стікає - і липне печаль.
Біль і образи яким обійти менуетом?
Вкотре подумають, що я хромована сталь.
Більше не чую кислинки у роті та серці,
Смуток зв’язало петлею і скинуто вниз.
Губи в ...

Чайні оповідки, сотні фраз очима,
Я за кілька років вивчила причини.
Сотні раз прощання, стільки ж перельотів,
Серце вже не терпить наших розворотів.
Лезами по кризі висікаю щастя,
В мить перед падінням тягнеш за зап’ястя,
Ковзанка зубцями ...

Чаруючі небесні звуки вальсу
Летять мінором почуттів мінливих,
То трепетна Шопенова октава
На клавішах рояля чорно- білих.

Шалено у пасажах вальс кружляє,
Через віки полонить наші душі.
Він ароматом щирого кохання
Завмер так ніжно нотами у ...

Маленькі гномики, прекрасні ці створіння,
З казок старих до нас прийшли,
В земних печерах мирно проживали,
Скарби свої віками берегли.

У Вроцлаві назвали їх – червонолюди
І місто гномами прославили своє!
Так де ж ховаються кумедні гноми? ...