Твори з тегом: сон

Зорі нічні, мов діаманти небесні,
Тихо розсипались в темряві над світом,
Кружляють зі снами солодкими
В тиші, яка загортає тебе в обійми,
Немов та затишна ковдра в холодну зиму.

Сон надає крила, на яких піднімає уверх,
Відводить у світ, де ...

Чи то буття це?

Чи то небуття?

Та це прекрасні відчуття,

Що прикрашають це життя.

Але життям це не назвеш,

Бо не поділишся, авжеж...

І як покинеш ти той сон,

Забудеш все ти в унісон.

І я погляну тобі в очі,

Бо я не знаю, ...

Пахуча лаванда навіює сон.

Сон солодкий мені вечір приніс.

Він обгортає, мов молочний туман.

Сон показав не реальний світ,

А той, що живе в голові.

Сон – наче казка, картина життя:

То яскрава, то жахлива...

І так змінюється ...

І от знову я поринаю у сон,

неначе в океан.

Де не існує часу,

де хвилі огортають місяць,

як мрії.

Це мить, у якої немає мети,

а небо – це порожня чаша…

Тінь, що не залишає слідів,

тихо шепоче про нездійснене.

Сон – це ...

Гірчить у степу розжарена трава під нещадним сонцем. Душить спека, душить пилок польових квітів. Настільки душить, що інші відчуття тьмяніють на тлі терпкого болю.

Пʼяти коле висохла, убита зелень, падаю на коліна й ударяюся обличчям об тріщинки ...

А до мене вночі приходив вітер. Він ніжно обіймав за плечі й легко підіймав, як хмаринку, до небес чи опускав, як пір’їнку, на землю. Коли я піднімалася високо, з’являлося відчуття, що виросли крила!

Подорожуючи з вітром, я пізнавала світ, ...

Ніч… Навколо тиша, ліс та синявий сніг. Місяць засліплює, і вже здається, що весь світ навколо змінився. Синьоока красуня Зима наближається до мене. Промовляє щось по-сніжному й зникає. Але я встигла загадати бажання! У ту ж мить біля мене ...

Перший промінь сонця лагідно торкнувся мого носа, я прокинулася. Ранок, як завжди, був ідеальним. 

Склавши постіль, помчала на кухню. “Клац, пшш, клац...” – це тато дивиться телевізор, і я мимоволі прислухалася до повідомлень: “ Сьогодні вже рік, ...

Зірки сказали, що моя любов
Вилазить боком.
Але якщо цей сон я прожену
Ненароком,
То зірвуться всі маски, а серця
Розіб’ються. ...

Затишно сидіти в м'якому фотелі десь на узбережжі океану, коли борвій  зриває в танець волосся, закутує шаллю повіки, гірко цілує полиновими губами зап'ястя й шию, а в повітрі витає запашний аромат магнолій. Безпросвітною васильково-синьою вуаллю ...