Олександра Кучма

аватар користувача
Молодість та фантазія, творчість та неординарність, зібрані в одному флаконі, – це аромат моєї душі. Хочу поділитися ним із вами й зробити світ яскравішим та добрішим. Я закохана в диво слова й образу. Люблю день і малюю в уяві ніч. Зустрічаю світанки кольорові й розфарбовую щодень враженнями. Вони таки світлі й здивовані. Як і я. Запрошую в мій світ…

Сміливі завжди мають щастя

Різкий подих свіжого, холодного повітря. Можливо, це останній ривок чи лише початок страт, що затягнувся. Що може бути гіршим за вічну темряву? Сліпуче світло? 

Я йшла, а кожен крок здавався чимось надважким. Ноги прилипали до терпкої землі. ...

читати далі

Монолог весняної квітки

У якийсь момент я відчула різкий ріст. Останнє, що пам’ятаю, – земля. Вона ніби відступила, пропускаючи мене. А потім уже сліпуче сонце.  

Подивившись навколо, я побачила зелену траву, вона ніжно огортала  землю. Було важко дихати, таку кількість ...

читати далі

Музика

Музика впливає на моє життя, бо я її відчуваю…  Солодкі ноти проривають жили, змінюючи темп та ритм. Я відчуваю кожну клітину музики, бо вона змушує мене вірити, прагнути, хотіти. Музика – щира та безжальна. Байдужа до почуттів. Народжується так ...

читати далі

Моє інтермецо

Це моя зупинка.  Стоп. Не важливий час чи географічне положення. Перерва... Той жаданий відпочинок. Повинно бути тихо та беззвучно, наче в космосі. 

Починається вистава. Часу не вистачило ролі в цьому величезному, як здавалося, театрі. Просто не ...

читати далі

Можливо, залишуся тут назавжди…

Аніскільки... Я вся в хмаринах, часами на іншій планеті, далекій, казковій, незбагненно великій. Десь у зірках загубила квиток до Землі, а вже стартує остання ракета. Можливо, залишуся тут назавжди… Тут вищі будівлі, нескінченні, тут тягнеться мрія ...

читати далі

За мрією вслід

Ти пам'ятаєш свої дитячі мрії… Спочатку в тобі загинув космонавт, потім супергерой, художник, а за ним, напевно, і мрійник. Звичайно ж, бажання – річ хитка й непостійна. Підростаєш собі потихеньку, змінюючи ляльку на ручку, а ручку на атестат, і ...

читати далі

Наодинці з природою

Бувають хвилини, коли так хочеться побути на самоті, сховатися від сірих буднів, відірватися від пронизаного холодом асфальту. У такі моменти прагну побути з природою та думками наодинці. Глянеш – такий чарівний захід, ось там далеко закотилося ...

читати далі

Моє місто

Місто вже прокинулося, сонно потягнулося до сонечка, а воно ласкаво полоскотало його.  Невдоволені люди човгали прохолодним асфальтом та бурмотіли під носа. Туман потроху зникав, залишаючи  неприємну сирість. Птахи розрізали своїми могутніми крилами ...

читати далі

Весна

Білий аркуш, чисте повітря, природа. Нестримна жага до життя, до нового. І рішучі кроки вперед! Тебе нічого не стримує, ти – вільний. Нарешті та довгоочікувана свобода. Початок  життя як новий подих, сповнений ароматом конвалії й талого снігу. Нехай ...

читати далі

Розпач

Сховавшись під теплою ковдрою, витираю сльози. Вони такі солоні, гіркі… І знову відчуваю, ніби хтось ніжно проводить пальцем по моєму обличчі.  Линуть теплі думки про тебе, та душевний біль сильніший за твої  чари. А в серці змагаються, ніби рвуть ...

читати далі

Затишно

Затишно… На столі лимонад із краплинкою м’яти, тепла ковдра, зорі. Згадуєш найпотаємніші мрії, спокуси, печаль. Ніби цілий всесвіт у твоїй душі розривається, тріщіть, прагне свободи. В очах блищать мільйони ліхтарів, а  в серці – думки про ...

читати далі

Вишневий небокрай

Тихим ранком я побачила лише краєчок грозово-синього хмаристого холоду. У думках мимоволі промайнула неприємна знайома млявість й обійняла груди. Вершини дерев розрізали сірий туман. Небо було засмучене, ніби сонце  проспало зустріч із ним. Ой ні! ...

читати далі