Олександра Котельнікова

Любов і ненависть – дві протилежності, як чорне і біле в нашому житті. Це два крила за плечима людини. Кажуть, від кохання до ненависті – крок... Один єдиний... І це дійсно так, бо всі почуття зникають миттєво, якщо з’являється розлучниця – зрада. І ...

Засинає сон
це
на зорі
їде голосно
так
сі ...

Стомлені, знесилені від тяжкої селянської праці, вони покидають рідну землю, що вже не родить щедро... Їдуть за океан у пошуках кращого життя... Їдуть і навіть не знають, що їх чекає на чужині. Так важко покидати батьківську хату, у якій лунала ...

Тиша, повна напруження й сірих тіней ночі... Тільки ми наодинці.

Ти так майстерно перебираєш струни віолончелі, ніби створюєш мелодію нашого кохання. Мій подих завмирає від цієї гри. Я захоплена тобою, красою твоїх рухів, поглядом ясних, наче ...

Тихого осіннього вечора місіс Емілі відпочивала в кріслі з чашкою щойно звареної кави. Вона не очікувала гостей, ніщо не могло її потривожити. Але враз до будинку постукала стомлена та стурбована жінка. Дівчина підійшла до дверей, тихенько відчинила ...

Падають пожовклі папірці природи. Похмурі парки посіріли. Почалася пора парасольок... Під вечір пані, прогулюючись під помаранчевою парасолькою поблизу пекарні, помітила понівечену, покалічену пташечку. Панна почала пильно поглядати, потім підхопила ...

У безкрайнім синім полі
розцвіла ти, наче в морі.
Ти цілющая цариця -
медицини чарівниця.
Твої вишукані вії і стебло високе
неодмінно порятують від хвороби ока.
Твої квіти мальовничі
цінять бджілки-чарівниці.
Полюбляють всі дівчата
у вінки ...

Темний зимовий вечір... Ти зовсім стомлена після напруженого робочого дня сидиш самотня у кав‘ярні. Філіжанка міцної кави так манить ароматом ванілі та різдвяного печива. Твій погляд прикутий лише до одного вікна: ніби чекаєш на когось із ...