Тетяна Балагура

аватар користувача
Закохана в слово... У цім рядку моя суть, моє semper tiro. Бо, скільки себе пам'ятаю, любила пірнати в ноктюрни поезії і вальси прози. Шукала між рядків приховану суть сказаного й глибину підсвідомого. Мабуть, саме тому й стала філологом, який на струнах душі власної виколихує мелодію життя. Світлу! Бо яким би не був світ навколо, у ньому варто шукати й знаходити щасливі миті, пізнавати непізнане й творити на крилах натхнення поезію. Чи римованим рядком, чи верлібром, чи віршем для малят, чи прозовим рядком свіжим. Натхнення - мить. Чи брость весняна із бруньками живими. Чи промінь добрий, у слово вплетений... Так народжуються і живуть мої твори. Не поета. Мами, бабусі, подруги, учителя. І просто людини, закоханої в Його Величність Слово. Назавжди!

Список категорій

Живописні полотна на конкурс «Зима дивує»

Ці живописні полотна теж на конкурс «Зима дивує»!
Їх надіслала моя учениця Оленка Потапова - випускниця 1996 року!
Як добре, що творча наснага, закладена в шкільних буднях, буяє виром фантазії й у реаліях подальшого життя!
Творімо - живімо - ...

читати далі

Вічні істини (Діалог мами й донечки)

Мама:
У юність – пізно, а у старість – рано.
На перепутті поїзд мій стоїть.
Донечка:
З твоїм експресом не змагатись, мамо,
Мені здається, без зупинок мчить.

Приспів:
Серед буденних клопотів й незгоди,
Серед розчарувань і обмов
Тебе ...

читати далі

Сотвори Людину

Коли торкнешся серця малюка,
Коли пірнеш із ним в глибини слова,
То мовби часу піниста ріка
Верта дитинства пісню колискову.

Коли зарониш в душі яблуневий цвіт,
Коли бринітиме акордно рідна мова,
То навіть і колись на схилі літ
В чиїйсь ...

читати далі

Пролісок визирнув оком з-під снігу…

Пролісок визирнув оком з-під снігу...
Весна!
Губить бурулька останню сльозину...
Відлига!
Пахне теплом полуденного снігу...
Вона!
Ставить у сховок зима свою вірну
Ґирлигу...

читати далі

Босоногим листопадом…

Босоногим листопадом
Впала осінь у долоні,
Вітром землю спеленала,
Сивим дощиком безсоння.

В материнський хліб насущний
Заплела мені неспокій
І пір’їну журавлину,
Щоб любила злет високий.

читати далі

Знов дитинство повернулось

Зажовтила в видноколі,
Засміялась диво-листям –
І спочити на тополі
Сіло сонце золотисте.

Усміхнулась зимним ранком,
Білим цукром-памороззю,
Заплела у ниви, в скирти
Стрічки златні на морозі.

Одягла наряд врожайний,
Стиглим колосом ...

читати далі

Райдуга

Хтось над гаєм й лісом
Райдугу розвісив.
Кольорові ремінці
Як коштовні камінці:
Полуничний, вогняний,
Сонячний, і трав'яний,
І небесний, й волошковий,
Ніжний світло-фіалковий.
Заплету у коси річці,
Срібній дощовій водичці,
Розмалюю сірий ...

читати далі

Мрію я про цуценя…

Мрію я про цуценя
І щоночі, і щодня,
І щовечора, й щоранку,
По обіді й до сніданку.

Кучеряве, чи гладеньке,
Чи біляве, чи чорненьке.
Оченята – як родзинки,
Носик – ґудзик чи ожинка.

Хвостик – бублик чи сосиска.
Лапки чапають до миски: ...

читати далі

Елегія осінньої пори (пісня)

Друзям львів'янам
Замріяно і ніжно дивлюсь в обличчя міста,
Шукаю сліду літа в мереживі гілок,
Блукаю тихо парком, збираючи намисто
Осіннім зорепадом засіяних стежок.

Приспів:
Паде осіннє листя,
Охристе й золотисте,
Кружля у листопадовій ...

читати далі

Навіяне весною

Мчить по місту вітер –
Шибеник-хлопчисько,
Сипле в очі снігом,
Подих заміта.
Білий кущ бузковий
На ведмедя схожий...
У хутряній шубі
Диха теплота.
А до шибки липне
Синій клапоть неба,
Голубині зграї
Крають голубінь.
Оповита щастям, ...

читати далі

Осінній вальс (пісня)

Посміхнися до мене привітно...
В повний смутку і осені час.
Хай любов закружля заповітна
В жовтім вальсі осінньому нас.

Приспів:
Моє незрадливе кохання,
Недоспані ночі й світання.
Летять вдаль роки журавлями,
А наше кохання не в’яне.
...

читати далі

Небилиця

Ги-ги-ги, ги-ги-ги –
В роті виросли гриби,
На смородині – горіхи,
На калині – обліпиха,
На городі ананаси
На садибі в Опанаса.

читати далі

З тобою у кожному дні…

Згорають світанки в останніх хвилинах чекання,
Ніч трепетно тане у леті планети на схід.
Знов бачу тебе, мою мрію, моє закохання.
Вдивляюсь пильніше у твій ще тепліючий слід.

Чекаю побачень, мов пісні нової чи казки,
До тебе несу всі тривоги ...

читати далі

Зайчик

У мого клубочка –
Лапки волохаті,
Білі довгі вуса,
Чорний хвіст кудлатий.
Любить він дрімати
В кріслі, на дивані
Або на колінах,
Коли в’яже мама.
Та найбільше любить
Ниток жовтий м’ячик.
Весело стрибає
Мій клубочок – Зайчик.

читати далі