Сиплеться з неба сріблястий сніжок,
тихо ведеться неспішна розмова.
В’яжеться перший зимовий рядок :
знову душа просить чистого слова.
Пихкає люлькою комина дім,
мирно тріскочуть в каміні полінця…
Скоро вбереться рік в шати нові,
душу наповнює радість по вінця.
В час, коли серце квітує добром,
в ньому вібрують божественні струни,
треба навік розпрощатись зі злом.
Хай Новий рік нас любов’ю забрунить !

Маріанна ПАК

Поділитися з друзями