Усім привіт, мене звати Надею, будемо знайомі! Часто мене порівнюють з Мотрею й кажуть, що в мене серце з перцем. А й насправді, у душі в мене завжди палає вогонь, який ніхто не здатен загасити. За допомогою нього я впевнено рухаюся до своїх мрій, хоча іноді це полум'я здатно зменшитися лише до невеличких іскор, але згодом наступає буря, яка розпалює в мені жагу до життя знов. Полюбляю писати про свої почуття, в моїх творах ви побачите відображення моєї душі. Приємного читання :)
Краплі дощу заплутують моє волосся, зовсім скоро й туш із вій потече, але думки зовсім не про це. Одяг ніби за єдину мить промокає до ниточки, холод пробирає аж до кісток.
Здається, потрібно було б бігти – а вже пізно. Дощ обіймає мене міцно й не ...
читати далі Єдиний, хто не втомлюється, – час
Ліна Костенко
Час повільно плине, коли ми діти. Але швидко летить, коли дорослішаємо. Він ніколи не втомлюється, усе плине-плине, летить-летить. З часом поспішаємо й не помічаємо, як минають роки, а з ними й ...
Забже – місто, в яке мене привело повномасштабне вторгнення; мій другий дім; місце зростання, що подарувало душі можливість літати.
Це невеличке містечко площею 80,473 км² розташоване в Південній частині Польщі, у Сілезькому воєводстві. Живе тут ...
читати далі Початок лютого, я активно займаюся східними танцями й обираю, на який конкурс їхати: Київ (12 лютого) або Харків (27 лютого). Колектив розділився на 2 табори, але все-таки переміг перший варіант. Їдемо до Києва! Ура!
12 лютого о 5 ранку ми сіли в ...
читати далі