Твори з тегом: людина

Тут поле бою щохвилини

Боїшся ти, що грізні, смутні гуки

Пройняти можуть і камінне серце.

А чим же ти заглушиш дикий голос

Хаосу темного, крик голоду й біди

Леся Українка 

 

Море завжди заворожує, сьогодні воно надзвичайно бурхливе, гарячі потоки ...

читати далі

Так просто сказати «будь ласка»

На жаль, у нас багато нещасливих людей, котрі загнані у свої проблеми та живуть у похмурому світі. Тому, правду кажучи, не так часто можна зустріти того, хто  скаже "будь ласка" та щиро посміхнеться. Це такі малесенькі дрібнички, але зауважте: вони ...

читати далі

Зморшки на чолі, зморшки на душі…

Зморшки – це прояв старості. Але якої? Душевної чи тілесної? За висловом Д. Макартура, "люди старіють тоді, коли позбуваються своїх ідеалів". Погоджуюся з цим твердженням, адже хто сказав, що людина не здатна обдурити час та стереотипи? 

У ...

читати далі

Молодість – не вік людини, а стан її душі

1952

Вони познайомилися звичайного весняного дня по дорозі зі школи. Дівчинка семи років та дванадцятирічний хлопчик. Вона, у білому платті в горошок, сиділа на траві під великою яблунею, тримаючи маленькими рученятами забите колінце й ...

читати далі

А я була комахою колись…

А я була комахою, жила на квітці білій. На квітці білій, що стояла рівно… Жила…
Усе життя ми мов маленькі створіння, які так наполегливо намагаються стати величними та закарбуватися в очах інших. Шлях людини – складний процес, як і розвиток ...

читати далі

Я і Радченко (за романом В.Підмогильного «Місто»)

Місто - величезний залізний звір, що притягує до себе допитливих мандрівників із холодним серцем, які ще не чітко визначилися зі способом життя. Село та його ніжна краса створені для людей із чутливою душею, справжніх поціновувачів природи, що ...

читати далі

«Здається люди, все у них людське. Але душа ще з дерева не злізла» (твір за романом В.Підмогильного «Місто»)

Місто забирає душу з усього живого. Плити багатоповерхівок висмоктують людське, перетворюючи тепле серце на залізну птаху, якій обрізають крила й намагаються не чути, не бачити її страждань.
Місто переховує у своїх кутках холодних роботів – ...

читати далі

Якщо ти тримаєш мене за руку

Тік-так, тік-так. Годинник вистукує ритми серця. Дін-дон, дін-дон. Північ змінює події. Розділяє на до і після. 

Птахи принесли пошту під розчинене вікно в мій світ. Конверт. А в ньому - два квитки. На автобус маршрутом «Народження - смерть». 
...

читати далі

Я і Радченко (за романом В.Підмогильного «Місто»)

Здається ж, люди, все у них людське,
Але душа ще з дерева не злізла
Ліна Костенко

Душа — це маленька дитина, і кожен із нас виховує її індивідуально. Важко не погодитися з думкою, що саме інтелектуальний розвиток допомагає внутрішньому світу ...

читати далі

Ляльки

Ляльки... Білосніжні фарфорові фігурки, що легко розбиваються. Як людські серця. Фіалковий рум‘янець на щоках і трояндові мальовані вуста. Синтетичне волосся, ювелірно заплетене в коси чи укладене локонами. Мережані легкі сукенки й костюмчики ледь ...

читати далі

«Ти знаєш, що ти людина?»

Гадаю, усі коли-небудь задумувалися: для чого дано життя, як бути людиною і принести користь суспільству. Ми повинні виховувати в собі ввічливість, доброзичливість, справедливість, але головне — знайти віру в свої можливості!

Як сказав ...

читати далі

Мрії про найголовніше

Знаєте, я б хотіла бути пташкою. Вільно здійматися до небес, щоб далі, далі за хмари, обіймати їх своїми великими крилами, гойдатися на розкинутих струнах літнього сонця й закричати на весь світ: «Я вільна!»

Знаєте, я б хотіла бути вовком, ...

читати далі

Чи важко бути сильним

На мою думку, людиною мало народитися, треба нею стати. Усі ми живемо в суспільстві, тому треба поважати думки інших людей. Вважаючи себе особистістю, не треба принижувати тих, хто поруч із тобою, але не має сильного характеру, у кого складні ...

читати далі