Євгенія Семенова

аватар користувача
Любий гостю! Ось візьми ключик до брами мого величного палацу. Ласкаво прошу, почувайся як удома. Між лабіринтів із коридорів можна знайти безліч цікавого! Але будь обережним, бо в замку мешкають слова. Вони люблять тишу та спокій, гармонію та досконалість. Так, дещо вередливі та примхливі, але не ображайся на них. За кожними дверцятами оселилася своя неповторна історія. Хочеш познайомитися? Тоді пірнай у безкраї океани фантазії та стрімкі ріки непередбачуваних емоцій. Бо з кожним поворотом хід подій може змінитися. Ну ж бо, сміливіше! Це не викликає залежності, повір! Побував уже в усіх кімнатах, але авторки королівства не знайшов? Тож розкрию тобі свою таємницю: шукай моє обличчя між рядків.

Вітер листопаду

Акорди C, G, C, G, F, Em, F, Em, C, G, F, Em;
на приспів C, G, F, Em, C, G, F, Em

1 куплет:
Я жартівливий вітер листопаду,
У верховинні зносить дах.
На небі зорі – то сліди помади,
Німі спокуси на губах.
По номерах й проспектах барабанить ...

читати далі

Часокрадні демони

Акорди: Am, Em
На приспів: C, G
На 3 куплет: Am, C, G, Em

Люди часто брешуть, часто люди грішні.
Їм папір сказав, що бачить все Всевишній.
Під ногами брудно, озирніться: де ви!
Вірю я лише у часокрадних демонів.

Приспів:
Він тихо на вухо ...

читати далі

Я – Україна!

Я маю синці на душі,
В очах - зарубцьований відчай,
Сліди від гарячих ножів,
Що людство точило сторіччя.
Я маю дві кульки в руці:
Блакитну і жовто-яскраву, -
Кратери сліз на щоці,
На язиці смак отрави.
Я волю хапаю невпинно,
Єднаю до ...

читати далі

Утрачені ілюзії

Нестерпність погоди підтверджує біла стеля.
Крихка штукатурка. Кривенький уклін до ніг.
Іржавий оазис забутої богом пустелі.
Ковток дощової, шкода, що не талий сніг.

Ламаний ритм нещадно б‘є підвіконня,
Юність запала у сИні. Мажорний грім. ...

читати далі

Нічецею викоханий вірш

Навпомацки олівчиком у тиші
Воркує серце напівголі вірші.
Боїться промахнутися словами,
Боїться, що підгледять чорні ґави.

У серця крила дещо ілюзорні,
Та ніч пускає чудеса назовню.
Рядочки пахнуть медом і полином,
Ледь устигають за ...

читати далі

Півквиток у дитинство

Я би хотіла туди повернутись,
Де мама приносить цукерку з роботи,
І не дратує платтячко скуте,
У голові казка замість турботи.
Якось сказали обняти на вдачу
Дерево на шкільному подвір’ї -
Вірю на слово усім, кого бачу
Й нишком краду зі стола ...

читати далі

Роками ґрунтоване тло

Вісім натхненних у тиші, годинник - штрихи на папері.
Срібло мізинця за принципом Всесвіт катує відверто.
Розмова з гвіздками на стінах, сором у зім’ятій сфері,
Скло безпощадно тріщить, пізно вмирають комети.
Ілюзії калька в моторі, у білому ...

читати далі

літОсінь

В долоні ромашку вбиває
Останній серпневий вагон.
Холонуть сидіння трамваю,
Сивітиме майок сезон.
Задуха заламує пальці,
Щоранку клубами летить,
Комфортніші вуличні танці:
Чолом не стікатиме піт.
На п’яльці вохряний хрестик,
Блакитним ...

читати далі

Плач серця під гул сирен

Досить! Дістали! Мов вічність година.
Плетуть чутки, обстрілюють днину,
Без честі лізуть, свідоме втрачають –
Червоні води дійшли до причалу.
У вогні будинки, палать має серце!
Жінки та діти озуті у берці…
Шкода дивитись у очі невинні,
Бо ...

читати далі

Цукровий

Обертається повний місяць навколо квартири з пошарпаними вікнами. Ми сидімо на дивані, дивимося на те, як листя стелить ковдру під тополею. Ти пішов на кухню зробити чаю. Такі вечори створені для того, щоб загортатися в м’які плетива та розливати ...

читати далі

Мідне люстерко

Я був нею приречений. Приречений на снігопад навесні й заметілі влітку. Був приречений на гибель у сонці її очей. Був поранений у спину, воскрес і знов втопився в до дива бездонному вирі осінньоокої. Протирав од пилюки стареньку гітару, щоб ...

читати далі

Історія про те, як зошит став дечим більшим…

Зошит із геометрії за 10 клас став місцем, де без сорому можу говорити про що завгодно. Чи то мовою рим, штрихів, чи домашніх робіт із фізики. Кожної ночі хочеться взяти за звичкою вже затяганий товстий зошит, розгорнути на будь-якій сторінці, узяти ...

читати далі

За курсом – далі день

Скільки сліз пролито в порожнечу.
Скільки сходинок зламалося водночас.
Скільки слів загубилося в тумані.
Скільки болю та бездумних втрат.
Скільки солі висипано в рани... 

Загорнула в клунок зірочку, яку схопила за багряного хвоста ще на ...

читати далі