Євгенія Семенова

Шанс зустріти тебе на вулиці близько однієї стотисячної, бо весь час клубочишся у власних справах вдома. Не знаєш елементарних понять про сучасний світ та свято впевнена в реальності Бога. Твоє серце заполонене музикою, ідеями й тканинами. Музика ...

Четверта сорок чотири. Співає перша за ніч пташка. У грудях різко тріпоче, колихається – і я трактую поданий знак. Лягаю на спину, рахую човни, у свідомому сні віддаю власне тіло у владу водам.
Ніжний бриз і солоне на губах. М’який пісок лоскоче ...

Цілуй мене кривенькими рядками, вкладай у розділові жар душі, кусайся комами, зализуй біль крапками, а окликом даруй мені синці. Підкреслюй в повідомленнях на статус. За це тобі корить якийсь папір? Як хочеш – розірви моє останнє й не склеюй, як ...

– Якби перед вами поклали коробку простих олівців, де були б лише надто тверді та м’які, перо павича, акварелі та фіолетову ручку, то що б ви обрали?
– Акварель.
У світі мільярди людей, а мені як ніколи самотньо. І скільки раз уже писала на цю ...

Між мною і світом
суцільна пітьма та просвітлення об’єктиву. Діафрагма вузько-вузько затуляє пелюстки, зображуване набуває чіткості
і лише тоді розумію, що я спокійна. Спокійна до помилок, до промаху у фокусі, бо все, що може статися – не ...

Анімація

Я розкатаний полем грім, я гроза поміж липнем та серпнем, мої краплі – не голки й ножі, лише мрію потрапити в серце. Закохати в себе хоча б одну людину, обійняти так, як ніхто не огортав ще донині. Я відверто дарую тепло, а як треба, то холодом можу ...

Ми втомились, стомились шалено.
Наша шкіра з роками - сталева.
Наші душі - сплетіння кришталю,
Тільки серцю бракує емалі.
Ми добігли, забігли у повінь.
Наші очі - моря солі повні.
Невагомі відбитки на пальцях -
Засмальцьовані долею п’яльця. ...

Ти художник, що пише солоним,
Додає в акварель і розмочує,
Кам’яна пересохлими горами.

Ти художник, що пише прозорими,
Твої пензлики - шаблі загострені,
В почуттів баталістиці тонемо.

Ти художник, що пише кривавими,
Болить серце у глядача ...

Коли надто тоскно і темно стає на душі,
Коли рівень моря за берег виштовхує горе,
Беру я мольберт, відкидаю вагання чужі,
Крокую писати пейзажі. Лиш небо прозоре.
Ніхто не зірве тяжко дану мені терапію,
У легкості фарби секрет - це сталева ...

Пресолодкі бездонні рани,
Літри фарби на хвилях паперу.
Я хотіла крикнути: «Знято!» -
Голос втратила. Що за холера?!
Третій дубль дійшов до кінця,
Та розлука чи буде утретє?
То не доля лихого митця,
Що насильно не рве хепіенди.
Моя доля - ...

Лірично ковтати проблеми услід за гачком,
У плани на день додавати ще пункт «усміхнутись».
Мелодію долі дограти калічним смичком
Наперекір, щоб приборкати заздрість і лютість.
Волосся травити у фарбі, щоб гріло єство,
Виховувать мишу у серці до ...

Цитруси ріжуть покусані губи фальцетом,
Сік підборіддям стікає - і липне печаль.
Біль і образи яким обійти менуетом?
Вкотре подумають, що я хромована сталь.
Більше не чую кислинки у роті та серці,
Смуток зв’язало петлею і скинуто вниз.
Губи в ...

Чайні оповідки, сотні фраз очима,
Я за кілька років вивчила причини.
Сотні раз прощання, стільки ж перельотів,
Серце вже не терпить наших розворотів.
Лезами по кризі висікаю щастя,
В мить перед падінням тягнеш за зап’ястя,
Ковзанка зубцями ...