Євгенія Семенова

Колишеш мої ночі напівтінню. Здригаєш в’язку тишу в сі-мінор. Мовчиш, немов актор німого фільму, та я у край люблю таке кіно. Ти – про контроль, про якість руху в кадрі. Немає сумніву, хто справді є герой. Фіксуєш тишу. Шелест вітру. «Важіль». Роса ...

Фото - Артур АРОЯН

Моя хитка рівновага
тримається
на візуальному сприйнятті.
Чотири мéнти зафіксованої тиші. Пʼятнадцять звуків дисонансу в голові. Нерівна стеля переломлюється в профіль. Жовтаве сяйво котиться униз. Колишуть тіні сон ...

Вистигає м’ятно-лавандовий чай. Сиджу на твоїй кухні, вглядаюся в графіку за вікном, ледь устигаю схопитися за думку, що в конкретному місці, в конкретний момент відчуваю затишок. Ти навіть не здогадуєшся, наскільки цінний для мене цей оприявлений ...

Дзвінко-рожевим буяє сад. З пелюсток троянди стікає краплинка роси й відправляє в безхмарний політ над буденністю, над проблемами, над гнітом емоцій. Лоскоче щоки теплий ранковий вітер, і все оживає-оживає-оживає…

Аромат шепоче лагідні слова. ...

Знімкувати автопортрети – окремий рівень складності й задоволення. Перепробувала купу методів, щоб знайти найконкретнішу візуалізацію власних емоцій і станів: пісні, проза, картини, вірші. І, врешті, найвдалішим виявилася фотографія. Фіксувати ...

Гірчить у степу розжарена трава під нещадним сонцем. Душить спека, душить пилок польових квітів. Настільки душить, що інші відчуття тьмяніють на тлі терпкого болю.

Пʼяти коле висохла, убита зелень, падаю на коліна й ударяюся обличчям об тріщинки ...

Я боюся порвати тоненький зв’язок, зітканий зі сліз, сумнівів, поривів щирості та безмежної вдячності. Чомусь холодно від твоїх очей, хоча раніше грілася, немов сиділа під ватрою. Кажеш, добре, що совість є, тільки мене вона безжалісно гризе, знімає ...

За тиждень майорить переїзд. Подумки пакую валізи. Зважую пріоритети, визначаю найнеобхідніше. Добре, що маю на це час. Бо людей у двадцять другому такої розкоші позбавили. Тепер відчалюю і я. Складаю список і креслю плани.

Найпершим пунктиком ...

– Не люблю все будувати на теорії, бо її треба підтверджувати/спростовувати практикою, але що ж поробиш.
– Науковий підхід)))
– Ну, а що, дарма в мені це зерно виховували? Дає плоди)
В останні дні забагато думаю про дощі та сонце. Мій мозок у ...

Торкаюся рядочків приблизно за рік. Не вірю, що стільки мовчала.
Та ні, брешу: єство вогнем кричить, щодень у намірах і здогадках згорає.
Набралась мужності, різкий сміливий вдих... А видих?.. Без інструкцій буде тяжко. Як спілкуватися з людьми ...

– Ти виявилася ближче, ніж я розраховувала.
А знали б ви, як я весь час подумки перекреслюю відстань.

Буду хвилин за десять-п’ятнадцять. І під моїми ногами все пливе та тріщить, летить униз, ніби там воронка чи прірва. Зворотний відлік часу стає ...

Мистецтво міцне й терпке на язику. Як чорний чай. Майже чифір – настояна заварка. Почуття гіркі – бальзамічним еліксиром подразнюють губу. Перекреслити б дати та витримку. Емоції б’ють за край, пульсують натягнутими бинтами в скронях. Велична музо! ...

Шанс зустріти тебе на вулиці близько однієї стотисячної, бо весь час клубочишся у власних справах вдома. Не знаєш елементарних понять про сучасний світ та свято впевнена в реальності Бога. Твоє серце заполонене музикою, ідеями й тканинами. Музика ...

Четверта сорок чотири. Співає перша за ніч пташка. У грудях різко тріпоче, колихається – і я трактую поданий знак. Лягаю на спину, рахую човни, у свідомому сні віддаю власне тіло у владу водам.
Ніжний бриз і солоне на губах. М’який пісок лоскоче ...