Євгенія Семенова

аватар користувача
Любий гостю! Ось візьми ключик до брами мого величного палацу. Ласкаво прошу, почувайся як удома. Між лабіринтів із коридорів можна знайти безліч цікавого! Але будь обережним, бо в замку мешкають слова. Вони люблять тишу та спокій, гармонію та досконалість. Так, дещо вередливі та примхливі, але не ображайся на них. За кожними дверцятами оселилася своя неповторна історія. Хочеш познайомитися? Тоді пірнай у безкраї океани фантазії та стрімкі ріки непередбачуваних емоцій. Бо з кожним поворотом хід подій може змінитися. Ну ж бо, сміливіше! Це не викликає залежності, повір! Побував уже в усіх кімнатах, але авторки королівства не знайшов? Тож розкрию тобі свою таємницю: шукай моє обличчя між рядків.

Цукровий

Обертається повний місяць навколо квартири з пошарпаними вікнами. Ми сидімо на дивані, дивимося на те, як листя стелить ковдру під тополею. Ти пішов на кухню зробити чаю. Такі вечори створені для того, щоб загортатися в м’які плетива та розливати ...

читати далі

Мідне люстерко

Я був нею приречений. Приречений на снігопад навесні й заметілі влітку. Був приречений на гибель у сонці її очей. Був поранений у спину, воскрес і знов втопився в до дива бездонному вирі осінньоокої. Протирав од пилюки стареньку гітару, щоб ...

читати далі

Історія про те, як зошит став дечим більшим…

Зошит із геометрії за 10 клас став місцем, де без сорому можу говорити про що завгодно. Чи то мовою рим, штрихів, чи домашніх робіт із фізики. Кожної ночі хочеться взяти за звичкою вже затяганий товстий зошит, розгорнути на будь-якій сторінці, узяти ...

читати далі

За курсом – далі день

Скільки сліз пролито в порожнечу.
Скільки сходинок зламалося водночас.
Скільки слів загубилося в тумані.
Скільки болю та бездумних втрат.
Скільки солі висипано в рани... 

Загорнула в клунок зірочку, яку схопила за багряного хвоста ще на ...

читати далі

Безсоння

Моє безсоння заполонене думками про неможливість. П’ять зірок до неба не вистачає… З кожним днем трикляті душогуби крадуть по одному світилу. Від сирості довкола не запалюються сірники, не горять вогники в наївних котячих оченятах. Збираю вугілля ...

читати далі

Діти сонця

Шматочок теплого літа посеред безмежності блакиті. Руки тягнуться обійняти й ніколи не відпускати простоту та щирість. А в цьому полі – міріади усміхнених сердець. І кожне шукає оченятами вгорі батьківський погляд. Їхня неосяжна любов до світла, ...

читати далі

Словами часом…

Кажуть, ніби час кує найболісніші втрати. Проте часом перевершую його майстерність та нищу сплановані дії. Креслю лінії на долоні, малюю нові. Іноді й ненавмисно.

Слова наділяю цілющою силою, проте перевищую дозування. Сама собі лікар, себе ж і ...

читати далі

Із дотиками сонця…

Ми довго сиділи й мовчали... Доки сонце перекотилося на іншу щічку, бо вже збиралося вкладатися спати, розливаючи золото в кожне серце. І нас не оминуло. Полонило душі й зірвало дахи. 

Тихенько, не поквапом, вечір навішує свої корективи та ...

читати далі

Собі та кожному

Не покидай надії, що скоро буде легше дихати на повні груди. Розімкнуться кайдани та спаде сталевий кокон із душі. Розчиниться в чистоті неба гнітючий біль, очистяться в джерельних водах сльози, википить й оновиться в тілі кров. Дихай вільно, ...

читати далі

Перший сніг

Він дарував їй щоп’ятниці квіти й при зустрічі вкривав поцілунками. А згодом ламав карниз та шматував штори (не йдеться про обрамлення вікна). Він обіцяв розфарбувати в рожевий зірки, а натомість вугіллям заштрихував кордони душі. Готував ...

читати далі

Боюся тебе загубити

Теплий погляд медових очей, а я знову гашу цигарки об зап’ястя. Обіцяю, на цей раз востаннє, бо твоя рука на ньому - це єдине живе місце. Павутина плететься по всьому тілу, намотуючи кокон на душу. А ти саме той шовкопряд, що годує на вечерю ...

читати далі

Код на папері…

Скажіть мені: живуть де хмари?
Й проблеми зникнуть, і примари.
У голові густий туман,
Підступний морок і обман.
Скажіть мені: де живе сонце?
І світ відчинить враз віконце.
Проміння лине в шибки й двері.
Я напишу код на папері!

читати далі

Залежність від людей

Не прив’язуйтеся до людей. Ваші шляхи все одно розійдуться. Рано чи пізно. Ти підеш вперед, а люди лишаться в минулому. Ти ніколи не зможеш вічно тягнути когось за собою вслід. Тільки серце в одну мить розіб’ється, а його доведеться склеювати. Наче ...

читати далі