Кожного разу, чуючи нестерпний гул сирени, ми хапаємо найцінніше – себе. Перескакуючи з однієї сходинки на іншу, інстинкт самозахисту починає відлік досить коротких, проте найцінніших секунд життя. Вибігаючи з холодного, повного небезпеки ...
читати даліКордоцентризм Українського Сократа й фонтан рівних можливостей
Український Сократ… Чи не відчуваєте присмаку кордоцентризму? А ось мова про Григорія Сковороду. Про феномен, що змінив світ і продовжує це робити. Неодноразово він стає прикладом багатьох обговорень щодо щастя людини. Бо кордоцентризм – це голос ...
читати даліВибір за вами
Вітер колисає мене й подругу серед колосся. Воно ж таке свіже, що ми зливаємося наче. Біжимо вперед. Увімкнувши турборежим «жити на повну» й забувши про паски безпеки. Падіння може бути фатальним. Та моя супутниця кричить: «Не бійся, візьме все!» То ...
читати даліЗаради когось…
Сидячи на вокзалі в стані розбитого сердечка, дивлюся на людей. Хтось ллє сльози від прощання з рідними, а хтось байдуже махає хустинкою, якою проводжає майже всі свої почуття.
У вікні одного з потягів помічаю хлопця. Він стримує себе з останніх ...
читати далі«А де ж вона, сучасність? Вона в найголовнішому – в тобі»
Раніше не читали книжок про психологію, не вивчали поглиблено англійську з пелюшок, аби потім стати другим Стівом Джобсом, не плуталися в почуттях любові чи симпатії…
Запитайте сучасну дитину про популярні книги сьогодення? Можливо, у відповідь ...
читати даліКрізь призму лісову (монолог зрадженої Мавки)
Упиваючись уранішнім туманом, блукаю росою молодої трави. Веду за собою зелений подих духмяної верби, що переслідує мене. Та я, тікаючи від людського, намагаюся поринути у своє. Таке тепле, звичне…
Призма, яка відділяє людське від міфічного, ...
читати даліМріє, не зрадь…
Дивлюся на палаюче багаття. Воно розгорається й так тихо потріскує: то гілочки сухі. Ні, на мить відволіклася. Так то ж я, тільки нагадую собі ту ватру, яка палає бажанням досягти, підкорити вершину жаданого… Та іскорки полум’я розлітаються ...
читати даліПрисмак ромашкового чаю
Ми біжимо темними вулицями нашого маленького міста. У лице нестримно віє вітер молодості, кохання із перчинкою та… майбутніх змін.
Через мить роз’їдемося. Я – на північ, ти – на схід. Рівноприскорено віддаляємося одне від одного. Та чи так само ...
читати даліЛюбові усміх квітне раз… (навіяне повістю М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»)
Я щоразу шукаю тебе. Іду на твій весняний запах кучерявого волосся, яке закручене, неначе золоте колосся. Іду на твій голос, який бринить, як той струмочок, де ми зустрічалися. Кожної днини йду на місця, де бачила твій силует. Навіть коли снишся, ...
читати даліБіжу…
Біжу…Ні, навіть лечу назустріч майбутньому. Не хочу втратити жодної можливості та зачепитися за найменші гілочки головного дерева – життя. Не помічаючи жодного заголовку, який пропонує сьогодення, лечу зустріти те, про що мрію. Адже немає часу ...
читати даліЗ чого зіткане щастя?
Як ткати полотно свого життя, кожен обирає самостійно. Поєднує в ньому свої особливі нитки, перехрещує їх та отримує власний орнамент чи візерунок. Усе в руках майстра. Бере матеріали й починає власне полотно - життя. Тче та вкладає туди свою душу, ...
читати даліЯк подолати лінь
Давайте чесно зізнаємося: багато хто з нас не хотів злазити з дивану під час перегляду улюбленого серіалу, щоб нарешті почати виконувати уроки. Звісно, існує багато способів подолати лінь, але чому саме наш організм діє всупереч? Пропоную ...
читати даліЛюблю зиму
Лечу з гірки. Навіть шарф, підхоплений вітром, не стримує екстриму й наздоганяє слідом. Міцно тримаюся за спинку санчат, бо не хочу впасти. Хоча… Це був би гарний досвід зльоту. Але гадаю, що приземлення було б не дуже приємним. Відганяю зайві думки ...
читати даліПух
Прокидаюся на хмарині. У голові раптом виникає питання: «Чому я не провалююся, а все ж тримаюся на ній?» Придивившись, прижмуривши очі, побачила, що хмаринка збита неначе з м’якеньких пушинок. Таких білих, що аж очі засліплювало.
Я піднялася на ...
читати далі