Катерина Лейко

аватар користувача
З кожним днем я ще більше поринаю у світ мови, фантазії та магії слова. Ніби вдихаю словесний аромат, який заповнює мою душу повністю. Намагаюся передати силу слів у творах. Вона неймовірно велична духом та, водночас, тиха й непомітна. Твори, передають мій характер, розкривають звички та мрії. Бо я бажаю детальніше розпізнати себе… А ви пізнавайте мене.

Крізь призму лісову (монолог зрадженої Мавки)

Упиваючись уранішнім туманом, блукаю росою молодої трави. Веду за собою зелений подих духмяної верби, що переслідує мене. Та я, тікаючи від людського, намагаюся поринути у своє. Таке тепле, звичне…

 Призма, яка відділяє людське від міфічного, ...

читати далі

Мріє, не зрадь…

Дивлюся на палаюче багаття. Воно розгорається й так тихо потріскує: то гілочки сухі. Ні, на мить відволіклася. Так то ж я, тільки нагадую собі ту ватру, яка палає бажанням досягти, підкорити вершину жаданого… Та іскорки полум’я розлітаються ...

читати далі

Присмак ромашкового чаю

Ми біжимо темними вулицями нашого маленького міста. У лице нестримно віє вітер молодості, кохання із перчинкою та… майбутніх змін.

Через мить роз’їдемося. Я – на північ, ти – на схід. Рівноприскорено віддаляємося одне від одного. Та чи так само ...

читати далі

Любові усміх квітне раз… (навіяне повістю М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»)

Я щоразу шукаю тебе. Іду на твій весняний запах кучерявого волосся, яке закручене, неначе золоте колосся. Іду на твій голос, який бринить, як той струмочок, де ми зустрічалися. Кожної днини йду на місця, де бачила твій силует. Навіть коли снишся, ...

читати далі

Біжу…

Біжу…Ні, навіть лечу назустріч майбутньому. Не хочу втратити жодної можливості та зачепитися за найменші гілочки головного дерева – життя. Не помічаючи жодного заголовку, який пропонує сьогодення, лечу зустріти те, про що мрію. Адже немає часу ...

читати далі

З чого зіткане щастя?

Як ткати полотно свого життя, кожен обирає самостійно. Поєднує в ньому свої особливі нитки, перехрещує їх та отримує власний орнамент чи візерунок. Усе в руках майстра. Бере матеріали й починає власне полотно - життя. Тче та вкладає туди свою душу, ...

читати далі

Як подолати лінь

Давайте чесно зізнаємося: багато хто з нас не хотів злазити з дивану під час перегляду улюбленого серіалу, щоб нарешті почати виконувати уроки. Звісно, існує багато способів подолати лінь, але чому саме наш організм діє всупереч? Пропоную ...

читати далі

Люблю зиму

Лечу з гірки. Навіть шарф, підхоплений вітром, не стримує екстриму й наздоганяє слідом. Міцно тримаюся за спинку санчат, бо не хочу впасти. Хоча… Це був би гарний досвід зльоту. Але гадаю, що приземлення було б не дуже приємним. Відганяю зайві думки ...

читати далі

Пух

Прокидаюся на хмарині. У голові раптом виникає питання: «Чому я не провалююся, а все ж тримаюся на ній?» Придивившись, прижмуривши очі, побачила, що хмаринка збита неначе з м’якеньких пушинок. Таких білих, що аж очі засліплювало. 

Я піднялася на ...

читати далі

Золота доріжка

Заплющую очі й бачу чисту світлу доріжку в нікуди. У кінці неї – дівчина, яка немов наближається до мене з палітрою в руках. На ній – неймовірне поєднання кольорів, блискіток та сяйва.
Поманила мене дівчина – і я, немов зачарована, піднялася й ...

читати далі

У якій школі я б хотіла навчатися

Напевно, ви не раз переглядали фільми про космічні кораблі й інші досягнення людства. Але якщо б ці астрономічні явища вивчали діти, а не дорослі? Гадаю, було б круто. Діставалися б ми туди через тунелі, які розташовані в домівці кожного. На ...

читати далі

Букет польових квітів

У морі блакитних очей я побачила глибину твоєї душі. Вона така ж світла, як і твої улюблені квіти. Ромашки…

Запах твого волосся нагадує мені перші проліски. А колір очей – неначе поле волошок безкрає.

Я пам'ятаю все… Як ми збирали перші ...

читати далі

Таємниці життя книжкової шафи

А чи ви колись задумувалися про життя меблів: що вони відчувають, думають, спостерігають? Упевнена, що ні. Тому я розповім вам про моє життя.

Я книжкова шафа, найкращий друг книжок та журналів. Мені дуже подобається, коли до моєї колекції ...

читати далі

Маленька перемога над собою

Три роки тому моїй сестрі подарували цуценя. Воно було дуже миле, пухнасте й гарненьке. Звісно, мені одразу ж захотілося й собі таке маленьке диво. Тому наступного дня я розповіла батькам, що хочу собаку…

Зазвичай після фрази «я хочу тваринку» в ...

читати далі