Анастасія Золотайко

аватар користувача
Погоджуюся з Сергієм Жаданом, що "мова зникає, коли нею не говорять про любов". Живу і творю саме так!

Мій Шевченко (поетичне есе)

Він жив.
Боровся, вчився, досягав.
З низів піднявся, несучи
Ту силу правди. Присягав:
Себе не втратить живучи.

Крізь кров, кріпацтво, муки, злість
Він власну волю здобував,
Щоб волю мали ми і міць,
Аби народ його не забував.

Живе.
В ...

читати далі

Річка мого дитинства…

Загадкова річка Псел, що протікає й моєю рідною Полтавщиною, завжди вражала красою.

Багато істориків сперечаються щодо появи назви цієї водойми. Одна з версій, що слово «Псел» походить від давньогрецького «пселос» — темний, оскільки річна вода ...

читати далі

Війна за свій шлях (поетичне есе)

Я бачу: повітря густе і тривожне
Важко осіло в легенях.
Очі крізь дим ще дивитись спроможні.
Захований паспорт в кишені.

Я бачу порожніми місто і площі,
Що вчора були велелюдні,
Старенької річки воднії товщі.
Тут тепер страшно і брудно…
...

читати далі

Мелодія міста

 

З сигналів машин придумаю біт,
Покладу зверху пару акордів.
Хворіє гітара— запущений грип,
Хворіють серця пішоходів.

Струни холодні, а руки горять.
Ріже пальці блискуче залізо.
Люди байдуже навкруги майорять,
Та тікати зі сцени ...

читати далі