Перевесло

сайт учасників літературно-мистецької студії

Привіт! Будемо знайомі!

Фото керівника студії
Керівник літстудії "Перевесло",
Герой України, член Національної
спілки журналістів України
Тетяна Балагура

Сайт "Перевесло" об'єднує талановиту юнь. Вони вчаться чути серцем і бачити словом, класти на музику душі почуття і розмальовувати світ кольорами веселки. Їм болять рани Батьківщини і ранять душу сльози. Вони люблять, журяться, радіють і усміхаються. Бо юнь спішить сказати світові слово власне, щедро полите думками, почуттями, емоціями.

Запрошуємо в наш перевеслянський калейдоскоп!
Читайте, насолоджуйтесь, дивуйтеся!

Статті блогу

Євгенія Семенова – володарка гран-прі в номінації «Проза»

На ХІХ Міжнародному фестивалі юних талантів «Рекітське сузір’я-2022» Євгенія Семенова здобула гран-прі в номінації «Проза». Різноманітним творчим доробком дівчини наповнені сторінки веб-порталу МАЛіЖ: проза та вірші, фотографії та малюнки, авторські ...

читати далі

Єлизавета Пукас – володарка премії імені Володимира Ковалика

На ХІХ Міжнародному фестивалі юних талантів «Рекітське сузір’я-2022» Єлизавета Пукас стала володаркою іменної премії імені Володимира Ковалика в номінації «Проза». Творчі роботи юнки рясно заполонили веб-портал МАЛіЖу, а з фестивальним доробком ...

читати далі

Vivat, фестиваль!

Ось і закінчився ще один фестиваль – ХІХ Міжнародний фестиваль «Рекітське сузір’я-2022». Знову на теренах рідного краю, хоч і онлайн, перетнулися наші вподобання, захоплення, стрілися знайомі обличчя й з’явилися нові, приємно дивуючи й надихаючи.
...

читати далі
Перейти до блогу

Нові твори

Війна за свій шлях (поетичне есе)

Я бачу: повітря густе і тривожне
Важко осіло в легенях.
Очі крізь дим ще дивитись спроможні.
Захований паспорт в кишені.

Я бачу порожніми місто і площі,
Що вчора були велелюдні,
Старенької річки воднії товщі.
Тут тепер страшно і брудно…
...

читати далі

Відлуння болю

Моя травма немає точних тілесних координат. Її кольоровий спектр прослідковую хіба що спросоння. Вона відлунює каменем десь у районі хребта. І тисне на скроні дощової погоди.

Моя травма зродилася ще до мого життя. У спадок дісталася. Без жодного ...

читати далі

Літера спротиву

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «ї»…
Іван Малкович
Дитино, це вже досить суттєво. На затушованій по-чорному землі замовкли солов’ї. Серпик з ниточкою зник із ...

читати далі

Магістр педагогічного. Тобто ще не закінчена вишка

Він на фронті обіймає «Анютку». Кляне всіх, хто препаскудно втік за кордон. Магістр педагогічного. Тобто ще незакінчена вища. Мій вожатий та однокурсник сестри. 

Йому б зараз математику й фізику! Але ні — країна вища за всі інтереси. Нагадую, що ...

читати далі

Війна за свій шлях (поетичне есе)

Коли в повітрі вже весна бриніла
І люд чекав на березневі повені,
Вкраїну-неньку люта хмара ненависті вкрила –
Сусід злостивий, пес блудливий,
Над нашою землею чорні розіп’яв вітрила…

Ще ледь жеврів постпандемічний світ
І так хотілось знову ...

читати далі

Ритми міста

Кожен день як один і не схожий на інші.
Відчуваєш цей ритм серця міста.
Хто ти сьогодні?
Простий пішохід чи нестримний романтик,
Може, каву гойдатимеш ложкою зранку.
Чи музИка, що грає свій перший акорд.

Ідеш по бульвару – не знаєш куди. ...

читати далі

Останні коментарі

  • Єлизавета Пукас

    22.09.2022

    Осінь багатолика.. як же хочеться віднайти в ній ті порухи життя!

    Перейти до коментаря
  • Єлизавета Пукас

    До публікації: Музика міста
    22.09.2022

    Рядки заколисують та тягнуть у танець! Дякую, Назаре! Обожнюю нетривіальну риму

    Перейти до коментаря
  • Анастасія Струкова

    До публікації: Невпинний час
    21.09.2022

    Треба не просто берегти свій час, а насолоджуватися ним! Тому насолодилась читанням Вашої поезії, дякую

    Перейти до коментаря
  • Анастасія Струкова

    До публікації: Музика міста
    21.09.2022

    Так класно написано, тепер вимушена пройтись вулицею, увімкнути музику і прочитати Ваш вірш ще раз... Круто!

    Перейти до коментаря
  • Анастасія Струкова

    До публікації: Моїй матусі
    21.09.2022

    Такий милий, добрий, чуттєвий вірш, пронизаний ніжними почуттями любові до найкращої жінки – своєї матусі! Це так тепло і атмосферно. Читаєш, усвідомлюєш і власну безмежну любов до сім’ї. Здається, бачу яскраві, світлі очі вашої мами, яка була найщасливішою жінкою в світі, коли син написав Таке. Дякую за перенесене тепло у...

    Перейти до коментаря
  • Тетяна Балагура

    До публікації: Мелодія міста
    18.09.2022

    Як цікаво заримовано й проілюстровано, Насте! Так і хочеться послухати твоїх пісень під гітару на тихих вулицях Полтави.

    Перейти до коментаря