Перевесло

сайт учасників літературно-мистецької студії

Привіт! Будемо знайомі!

Фото керівника студії
Керівник літстудії "Перевесло",
Герой України, член Національної
спілки журналістів України
Тетяна Балагура

Сайт "Перевесло" об'єднує талановиту юнь. Вони вчаться чути серцем і бачити словом, класти на музику душі почуття і розмальовувати світ кольорами веселки. Їм болять рани Батьківщини і ранять душу сльози. Вони люблять, журяться, радіють і усміхаються. Бо юнь спішить сказати світові слово власне, щедро полите думками, почуттями, емоціями.

Запрошуємо в наш перевеслянський калейдоскоп!
Читайте, насолоджуйтесь, дивуйтеся!

Статті блогу

Vivat, фестиваль!

Ось і закінчився ще один фестиваль – ХІХ Міжнародний фестиваль «Рекітське сузір’я-2022». Знову на теренах рідного краю, хоч і онлайн, перетнулися наші вподобання, захоплення, стрілися знайомі обличчя й з’явилися нові, приємно дивуючи й надихаючи.
...

читати далі

Дотик до Всесвіту

Вітаю, друзі! Приємна новина! Відбувся фінал Всеукраїнського конкурсу "Космічні фантазії 2022". Колективна робота групи 24 " Дотик до Всесвіту " (твори та ілюстрації до них) ПОСІЛА ПЕРШЕ МІСЦЕ в Україні!!! Вітаємо учасників і керівників!!!

...

читати далі

Серія лекцій про мистецтво в містах-епіцентрах війни в Україні.

Сьогодні надзвичайно важливо залучати увагу світової спільноти та самим заглиблюватися в культуру окупованих, але незламних міст.
Для досягнення цієї мети Європейський Гуманітарний Університет разом з проєктом What’sart і його авторкою Марією Дячук ...

читати далі
Перейти до блогу

Нові твори

Коли все найстрашніше вже трапилося

Дівчинко. Занадто доросла як для війни й занадто маленька для світу. Я долюблю тебе за всіх, хто не наважився любити. Я цілуватиму твої заплакані очі, сподіваючись випити з них увесь чорноморський басейн, видобути всю кам’яну сіль. Прийматиму тебе ...

читати далі

Хвороблива прив’язаність

Я покинута дитина на залізничному вокзалі — лише записка з контактами батьків. Сама залишилася в цьому балагані. Мені страшно, що в цьому світі ти дійсно — один. Привчили до ласки, а потім — викинули. Не фізично, звісно, а морально. Прив’язалася до ...

читати далі

На відстані телефонного дзвінка

Кажуть, якщо люди далеко, їх об‘єднує небо… Тоді в нас із вами — міжгалактичний зв’язок. Розумію, чого зупиняюся під кожною хмаринкою: мабуть, чекаю на ваш дзвінок… Нам уже стільки всього випало пережити — нанюхалися смерті й ...

читати далі

Поклик крові

Мені баба рушник передати не змогла (мама казала, що я схожа на бабу). Я не знаю навіть, чи вона його мала.

Відстрілювали наших. Горіла земля. Ми тікали, поки бомбили сусідні міста. Рюкзак на плечі, сорочку за пазуху. Тяглість поколінь може знов ...

читати далі

Роби те, що можеш. Роби своє

Під час війни кожен знаходить своє місце.

 Моє ж, як виявилося, знайшлося

 у волонтерських уроках для дітей.

 

Роби те, що можеш. Роби своє. Спілкуйся з дітьми – квітами нації. Ці чудеса такі малі. Їм без сирени прокинутися — щастя. ...

читати далі

Я емігрант, що чекає мить..

Почали мірятися болем. Хіба іншого лиха нема? Мене рве на частини, бо душа ще там… 

Нас змусили виїхати родичі. І я вже 11 днів не знайду собі місця. Кажуть: які тут синдроми; ви в теплі, і від того тіштеся. А ще переконані, що ми скоро не ...

читати далі

Останні коментарі