@моє
Ранок. Сонце. Аромати кави. Усмішка. І ти…
Сором’язливі фіранки до останнього моменту ховають нас від настання неминучої буденності, сповненої клопотів, зіпсованих нервів і надокучливих дедлайнів. А так би хотілося затриматися тут, з тобою, ще хоча б на хвилиночку. Я зачаровано слухатиму твої кумедні сни, сюжети яких навіть не спали б на думку самому Люку Бессону, але б точно завоювали Голівуд; закохано спостерігатиму, як ти, злегка насупивши брови, розповідатимеш про свої «наполеонівські» плани на новий день. І нехай час зупиниться – і ми завжди будемо тут. Але…
Ранок. Сонце. Аромати кави. Усмішка. Не ти…
.
.
.
@моє
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.