Пам’ятаю, як у дитинстві на свята затіювалася велика метушня. Батьки кудись їхали, говорили, що “в справах”. А насправді купували подарунки, які нібито приносив Дід Мороз. Згадую, як весело було наряджати ялинку та прикрашати будинок. Під час цього процесу декілька іграшок розіб’ються чи зламаються (авжеж, самі по собі), і їх замінять на нові. Таким чином, щороку з’являлися нові іграшки та гірлянди, так би мовити, кругообіг іграшок у квартирі.

Ще одна чудова річ — це складання новорічного меню. Так… Пам’ятаю: треба наготувати смачних страв, мама ледве встигає за все хапатися. І тут, неочікувано й так підступно, закінчується… горошок! Що ж робити? Уже за мить тато мчить у магазин.

Я пам’ятаю цей аромат ялини та мандаринок,  аромат новорічних страв і подарованих мамі коштовних парфумів… Тепер, коли подорослішала, рідше святкую в родинному колі. Тому й спогади розвіюються як дим, що тягнеться з печі. Та сліди новорічних ароматів мого дитинства тримаються в повітрі хоч кілька хвилинок щороку… І назавжди…

Поділитися з друзями