Приходить літо, починаються канікули. А я згадую море. Це неперевершені почуття. Зморена поїздкою на автобусі, наша родина залишає в готелі речі – і мерщій на узбережжя. 

Ось вона, морська водичка, – лагідна та солоненька. На вулиці справжня спека. А ми занурюємося в морську безодню. Ось я бачу тесані хвилями камінці. Вони гладенькі, проте не схожі один на одного. Обов’язково знайду такий з дірочкою. Кажуть, що він приносить щастя. Ось, знайшла, яка радість! Він буде моїм талісманом! У народі цей камінь називають «курячим богом». Це ж стільки потрібно часу, щоб морська вода проточила такий отвір!

Блакитні хвилі ледь хвилюються на вітрі. Дивишся вдаль: ні кінця ні краю. Лише чарівна синь. Море ніколи не буває однаковим. При сонячній погоді воно ласкаве й ніжне, тихе й спокійне. Настає справжній штиль. А коли надворі північний вітер, воно стає суворим та непередбачуваним. Величезні хвилі з шумом котяться по воді, перетворюючись на морську піну. А потім ударяються об берег. Ось тоді виникає шторм в декілька балів. 

А ви відчували аромати моря після прибою, коли воно дуже хвилювалося! Це запах морських водоростей, солі, йоду. І така незрівнянна свіжість в одному букеті.

Повсюди  кружляють та кричать великі морські чайки – баклани. Ось вони вгледіли косяки риб і не встигають занурити свої потужні дзьобики, щоб поласуватися здобиччю. А ось пливуть каченята з матусею. Вони теж полюбляють морську рибку: ставридку, луфарика, кефальку, барабульку.

Удалині лине великий лайнер. Лише виблискують вогники з його ілюмінаторів. Дивишся на нього – і здається, що й ти пливеш в якусь екзотичну країну з величезними кокосовими та банановими пальмами. Море зачаровує так, що твоя уява не має меж для фантазій. І все навкруги наче в рожевих окулярах, коли хочеться закричати: ,,Море, я знову повернуся до тебе!”

Поділитися з друзями