Самотність. Відчуття, коли щось ніби розриває тебе зсередини, тягар, що змушує йти повільніше, а якщо не чинити опір, зовсім зупинить. Іноді цей підступний ворог приходить зовсім неочікувано, навіть коли ти оточений любов’ю й увагою. У такі суворі й нещадні хвилини кожен потребує розради, щоб його вислухали. 

Як писав Лев Толстой, “ у найзлішої людини розквітає обличчя, коли кажуть, що її люблять. Отже, у цьому щастя”.  Гадаю, ті, хто зробили багато поганого, заслуговують на те, щоб їх іноді пожаліли, бо навіть троянду, що вкрита гострими шипами, люблять мільйони.

Степан Радченко із твору “Місто” Валеріана Підмогильного після переїзду поводив себе погано й несправедливо щодо оточуючих і навіть друзів. Він користувався багатьма людьми після того, як слава затьмарила розум. Згодом юнак залишився ні з чим… Думаю, саме в цей момент він потребував любові й, можливо, змінився б, якщо отримав би її.

Як кажуть в народі, “за кожним великим чоловіком стоїть мудра жінка”. Гадаю, підтримка – найголовніше в кожних стосунках. Якщо в тебе вірять і люблять, навіть коли нічого не вдається, це надихає до звершень і життя ніби стає яскравішим.

Усі чули про промисловця Генрі Форда, але не кожен знає про його люблячу дружину Клару. На початку кар’єри ніхто, крім цієї жінки, не вірив у нього. Ночами вона тримала лампу біля робочого місця, коли коханий винаходив новий двигун. Результат – Генрі збудував багато автомобільних заводів, став одним із найбагатших у США, а марка “Форд” існує й сьогодні.

Кожен сам будує собі життя, цілі, але ніхто чомусь  не обирає любов. Когось вона сама знаходить, хоче він того чи ні, а хтось все життя шукає, та, на жаль, не знаходить.

Поділитися з друзями