Мабуть, кожен із нас хоч раз у кіно бачив аеропорт – велике приміщення з купою людей, схоже на наше життя. Правда? Обшир  території, де є декілька підступних провулків та сотні невідомих моментів. Тут усі кудись поспішають, щось вирішують та нервують. 

Стою серед натовпу й подумки повторюю: “Паспорт є, віза є, довідка  є”. Хмм, наче все взяла, але відчуття тривоги не зникає. А якщо сплутаю рейси? Якщо літак упаде? Ким я буду далі? Мабуть, моє бажання зробити ВСЕ ідеально лише обпалює крила, не даючи зосередитися на головному: до чого прагне серце. 

Я озирнулася. У кінці коридору стояла стюардеса, хвилюючись з приводу ниточки, що так підступно визирала з-під бездоганно випрасуваної сукні. Пальці дівчини танцювали справжнє танго порятунку. 

І раптом я замислилася… Скільки уваги у своєму житті приділяю дрібницям, скільки нервів витрачаю марно… І воно того варте? Не знаю… Думаю, на мене чекає довгий рейс пізнання власного “я”. Але зараз спокій у душі та правильний напис на табло (із чітко вказаним місцем приземлення) дає натхнення та віру в те, що мій літак сягне зеніту й плавно опуститься на шасі щасливої злітної смуги.

Поділитися з друзями