Жила собі дівчинка. Немовби звичайнісінька собі дитина. Батьки звали її Ясиною, тобто Сонечком. Вона зовні й схожа була на нього. Мала біляве волосся та великі блакитні, як небо, очі. А на обличчі червонів рум’янець, й усмішка сяяла завжди весела та щаслива. Від ровесників дуже відрізнялася поведінкою. Діти бавляться іграшками, ляльками, а Ясина сяде у квітнику – і розглядає кожну пелюсточку, стебельце та листочок, а потім розмовляє з ними.

Раптом на листочок сів метелик, він не злякався Ясини, адже виконував важливу роботу – запилював квіточки. Дівчина простягнула свої маленькі рученята – і метелик сів на них.

– Який ти гарненький, хочу, щоб став моїм другом! – мовила Ясина.

Метелик ствердно помахав крильцями та й полетів. Ясина засмутилася: їй шкода було, що такий красень умить зник.

Діти з дівчиною майже не товаришували через дивакувату поведінку та між собою звали її мрійницею. Росла Ясина серед кущів та дерев, пташок та тварин, а найбільше полюбляла собаку Санту, яку подарував їй татусь. Та слухала дівчинку, виконувала всі її команди.

Мрійниця росла. Уже й до школи ходила. Дуже цікавилася астрономією, природознавством, спостерігала та вивчала планети у Всесвіті. Одного разу Ясина гуляла з Сантою в лісі, сіла на галявинці біля низенького кущика чорниці, посмакувала ягідкою й почала говорити, що мріє полетіти на іншу планету й  побачити, як там живуть. 

Не встигла вона й речення доказати, як засяяла галява яскравим світлом. Санта так перелякалася, що притулилася до дівчини й затремтіла. А в лісі  приземлилася якась блискуча тарілка. Її вікна та двері нагадували ілюмінатори. Навкруги все було як зачароване. 

Раптом апарат відкрився, і звідти почали виходити якісь незнайомі істоти. Вони були дуже дивні та кумедні, зовсім не схожі на людей: мали величезні очі, які займали більшу частину голови, замість носа – дві впадини. Одягнені в блискучі костюми, як в аквалангістів. Мали довгі руки та короткі ноги. А головне, що всі були схожі один на одного. 

У Ясини загорілися очі: невже її мрія здійсниться й ці істоти прилетіли саме по неї? Уже й Санта, осмілівши, почала гавкати на інопланетян. Вони навіть насторожилися, мабуть, ніколи не бачили собак. Санта стрибнула на одного з них, ледь не збивши з ніг. Інопланетянин сховався в космічний корабель. Потім вийшли ще дві смішні істоти. Вони підійшли до мрійниці, простягли їй руку та повели за собою. Услід побігла Санта, виляючи хвостом. 

Дівчину підняли по трапу. Собака не змогла заскочити слідом – і вмить двері зачинилися. Ясина обернулась і зрозуміла, що немає Санти. Вона швидко підійшла до дверей і наказала впустити свою вірну подругу. Інопланетяни вимушено виконали це прохання. Санта була щаслива, адже подруга без неї не полетіла. 

Корабель піднявся в небо. Летіли так швидко, що незчулися, як опинилися на іншій планеті. Двері відчинилися.

І ось перед очима дивна природа, неземні істоти. Спочатку острах охопив Ясину. Що ж побачили земляни? Дерева та кущі були сіро-сріблясті, виблискували, неначе новорічні прикраси. Такого ж кольору видавалася й поверхня планети. Ясина відчула, що це було те місце, де співало серце. Їй тут дуже подобалося.

Мрійницю зустрічало багато неземних істот. Вони з цікавістю оглядали її та собаку. Таких диваків, певно, не бачили! 

Санта спочатку гарчала на інопланетян, а потім звикла. Їй навіть сподобалися 

ці істоти. Вони запросили гостей до саду, де яскраво горіли вогники. Один із мешканців почав  розповідати про свою планету Сумбіру, яка з’явилася дуже давно. Вона досить сучасна, усі її мешканці вміють читати, бачити будь-яку інформацію у Всесвіті. Також вони розуміють різні мови та думки. Дівчина запитала, чому вибрали саме її. На що поважний вождь відказав:

– Земні діти незабаром розумітимуть мову нашої планети, адже вони дуже

кмітливі та розумні. Як і ти, Ясинко!

Санта сиділа на задніх лапах, немов першокласниця, й уважно слухала розмову. Потім їх почали частувати екзотичними стравами. Земляни спочатку побоювалися куштувати сріблясту їжу. Санта прискіпливо обнюхала харчі, а потім лизнула. Їй сподобався неземний корм, мабуть, нагадував якусь улюблену страву. Ясина теж з’їла сріблястий фрукт, схожий смаком на яблуко. Такими ж сріблястими були ягідки, схожі на вишні.

Дівчина була дуже щаслива, адже її мрія здійснилася. Вона знаходиться на іншій планеті, де живуть істоти, не схожі на людей. Проте вони дуже ввічливі та інтелігентні. Приймають гостинно. І серцю радісно познайомитися з новим і невідомим. Ясина була дуже щаслива, вона запросила інопланетян до себе.

Як би гарно не приймали землян, але треба вже й додому. Гостей відправили з планети Сумбіра на Землю. Подорож закінчилася, на галявині зосталася дівчина з собакою та неймовірними враженнями. 

А вдома їх чекали батьки. Донечка схвильовано розповідала про пригоду, а Санта бігала, виляючи хвостиком, і  раділа, що повернулася на Землю. Батьки пообіцяли, що з нетерпінням чекатимуть інопланетян у гості й хочуть теж полетіти на Сумбіру, відвідати те місце, де співає серце.

Гадаю, що їхня мрія теж здійсниться! Бо в казці можливо все!

Поділитися з друзями