Весняні канікули групи І-21 стали ще однією цікавою пізнавальною сходинкою новітнього інтелекту України, адже подорожі допомагають пізнавати світ і себе в ньому. Тож 25 квітня 2019 року ми вирушили на південь – у перлину біля моря, у красуню Одесу.

Оглядова екскурсія підводила нас до найцікавіших об’єктів, якими славиться місто, це, зокрема, Приморський бульвар, пам’ятники письменникам та засновникам міста, відомим історичним діячам та просто Апельсину, пляж Ланжерон та порт, театри й арки, проспекти й алеї.

Далі – кіностудія, де нас чекав екскурсовод і режисер Ф.Гусєв, який зміг не просто розповісти про будні студії, а й переконати кожного, що цей вид мистецтва завжди залишиться неймовірним відтворенням життя й загадковим дзеркалом наших мрій та бажань.

Одеські катакомби в с. Нерубайське повернули на годину в страшні роки Другої світової війни, а розповіді екскурсовода Катерини продемонстрували неймовірну мужність одеситів та нелегкий шлях підпілля.

Місто здавна називають і кримінальним центром Європи. Тому екскурсія на цю тему, відвідання цікавих місць, затишних одеських двориків, тюремного замку, пам’ятника слідчому Гоцману та музею контрабанди допомогли уявити таку непросту обстановку минулого, цікаві ситуації та сучасні проблеми південного портового міста.

Теплий вечір другого дня ми провели в Одеському національному оперному театрі – дивилися балет А.Хачатуряна «Маскарад». Лібрето до твору допомогло уявити непрості ситуації підступу та зради, добра й зла, відтворені артистами балету за твором М.Лермонтова. А краса будівлі підкорила вишуканістю та оформленням золотом, мармуром, дзеркалами та кришталем.

Наступного дня ми подалися в м. Білгород-Дністровський – в Аккерманську фортецю на березі Дністра, яка зберегла таємниці минулих віків і радісно розкрила обійми для сучасних відвідувачів. Високі вапнякові стіни, стрімкі сходинки, вузькі бійниці, археологічні розкопки й цікава розповідь допомогли перенестися в далекі часи минулого.

А потім прогулянка берегом Чорного моря в с. Затока, смачний обід під пісні чайок та фото на згадку.

Щовечора підсумком наших пізнань ставали вікторини, у яких змагалися три команди учнів. Перемога давалася нелегко й по черзі. Але відповіді дітей свідчили, що в пам’яті залишається найцікавіше й неповторне, що можна взяти з собою на згадку про красуню Одесу й український південь.

Море вражень й емоцій залишилися у відгуках, які діти писали у вагоні потяга, що вертав нас додому. А попереду нові плани й подорожі. Тож валізи тримаємо напоготові!

Тетяна Балагура

Поділитися з друзями