Так хочеться писати і писати,
На аркуш радість нанести
Тому, що їду я в Карпати,
В дитинство їду. Забрести

У золоті жнива росяні,
В ліси смерекові густі,
У давнину Карпат русяву,
Почуть трембітові пісні,

Сопілки голос зеленковий,
Калини грона позбирать,
Кептар надіти веселковий
І на Купала поспівать.

Вінок сплести у ніч липневу
І кинуть в течію води,
Любистком, вереском, шавлієм
Омити коси молоді.

Блукать у сон-траві весною,
А восени – в пожовклий лист.
І бачить небо над собою,
А навкруги – казковий ліс

В сріблясто-голубім світанні,
В шаленім шелесті беріз.
О як я вдячна тобі, вітре,
Що ти мене сюди заніс.

І знов смерек рядки суворі,
Ожини грона біля ніг.
Я знов потрапила в дитинство.
А кажуть, що нема доріг…

Поділитися з друзями