Зажовтила в видноколі,
Засміялась диво-листям –
І спочити на тополі
Сіло сонце золотисте.

Усміхнулась зимним ранком,
Білим цукром-памороззю,
Заплела у ниви, в скирти
Стрічки златні на морозі.

Одягла наряд врожайний,
Стиглим колосом всміхнулась,
А до мене, наче казка,
Знов дитинство повернулось.

Поділитися з друзями