Коли торкнешся серця малюка,
Коли пірнеш із ним в глибини слова,
То мовби часу піниста ріка
Верта дитинства пісню колискову.

Коли зарониш в душі яблуневий цвіт,
Коли бринітиме акордно рідна мова,
То навіть і колись на схилі літ
В чиїйсь душі не з’явиться полова.

Бо то твій хрест, і доля, і печаль,
Бо маєш у житті мету єдину:
Дзвонити у собори чистих душ
І словом рідним сотворить Людину.

Поділитися з друзями