В гостях у тіні

2020
Частина 1

День святого Миколая

Жили були Сергій та Андрій – найкращі друзі.

Одного разу, у ніч святого Миколая, хлопці отримали багато подарунків. Зранку, коли вийшли надвір, побачили багато снігу. А ось і Федько радісно біг до них розповідати про свої

Хлопці шукали пригод і підійшли до старого занедбаного будинку, але на дверях було написано «Vashatintseneteschowidymaete*!!!». Спочатку не зрозуміли змісту англійськими буквами по-українськи, та ще й хтось писав це як курка лапою. Але зайшли в будинок і побачили, що хтось сидить і гріється біля каміну. Він був невеликого росту, вбраний в довгий червоний кожушок зі сніжинками, у новорічну шапку та з довгою бородою. Сергій скрикнув: «Дід Мороз!»

Дід аж підскочив від страху.

– Хто ви?

– Я Сергій.

– А я Андрій.

– А що ви тут робите? – запитав Дід Мороз.

– Ми гуляли, але побачили той дивний напис на дверях і вирішили зайти.

– Який напис на дверях? – здивовано скрикнув Дід Мороз. – Так, хлопці, у мене справи.

– Ми хочемо з Вами.

– Ні, – суворо заперечив Дід Мороз.

Майже годину вони вмовляли Діда Мороза, поки він не погодився. Але попередив, що летітимуть у потойбіччя до темного пана Аїда.

Частина 2

Знайомство з Аїдом

Вони пливли на темному човні вдаль до порталу, але це був довгий і важкий шлях. Спочатку билися з великим захисником потойбічного світу Арктурусом. Потім із Ксерусами. Урешті мали перепливти мертве море до якого не можна було торкатися.

Коли допливли до острова, на якому було дуже багато охорони, побачили трон, на якому сидів Аїд. Він був одягнений в темну накидку з плащем, очі світилися, а на голові мав золоту корону. За Аїдом сидів його триголовий пес Цербер – охоронець темного світу.

Аїд дивився на них так, ніби очікував їх тут побачити.

– Привіт, Діду.

– Привіт Аїде. Що ти там за послання пишеш?

– Які послання?

– Не бреши мені, – погрозливо скрикнув Дід Мороз.

– Добре, це зробив я, щоб викликати темного духа тіні.

– Тож відклич його.

– Уже пізно. Час Тіней давно розпочався.

– Тоді я йду.

Частина 3

В Антарктиді

Прилетіли вони на санях в Антарктиду. Там було дуже холодно, тому Дід Мороз дав Сергійку та Андрійку два чарівні кожушки. Вони досить добре зігрівали.

Досить довго йшли, поки перед ними не з’явився величезний крижаний замок Морозів. Там були український Дід Мороз, англійський та американський Санта Клаус, португальський Бурденльер, німецький Вайнахтсмен та снігурки.

– Привіт Діду, – вигукнув Санта Клаус.

– Хто це з тобою? – запитала Снігурка.

– Це Сергійко та Андрійко, мої помічники проти темного Духа Тіні.

– Він повернувся ?

Усі з подивом подивилися на Діда Мороза.

Частина 4

Подорож до Шамана

Дід Мороз та його помічники пішли до старого шамана Гендельфа. Він жив на болоті в старому будинку на шістьох ногах. Усередині побачили чоловіка, який сидів на чомусь схожому на трон, за яким ховалася чорна пантера.

– Привіт, Шамане! – привітався Дід Мороз.

Шаман подивився на нього з подивом. Потім перевів погляд на Сергійка, до якого повільно підходила пантера.

– Навіщо ти до мене прийшов? Щоб потрапити до тіні, тобі потрібен не я, а ще один обраний для цього. Він Маг.

В якийсь момент Сергійко відчув, що здіймається в повітря, а в руках з’явилася якась магічна сила, що активувала портал у ТІНЬ. Вони зайшли в портал й опинилися в іншому вимірі, де було темно й порожньо.

Частина 5

Подорож по світу пітьми

Вони опинилися на темному острові. Скрізь літали якісь кулі, а дорога до них завжди змінювалася. У першій кулі були якісь великі павуки, яких вони перемогли. У другій кулі їх очікував шаман.

– Як ви сюди потрапили? – запитав Дід Мороз.

– Прийшов попередити, що в тій кулі є Темний Лицар.

І він вказав на одну із найбільших куль.

– Отже, ми туди не підемо, – сказав Андрій.

– Але доведеться йти, бо там ключ до Тіні, – сказав Шаман і зник.

Частина 6

В 7 кулі

Поки вони добиралися до Лицаря, стріли багато страхів, добрих монстрів таких, як Лоскотун або Капле-Окуляри. Вони були не злі, а напаки – дуже милі. Але перед сьомою кулею побачили дуже великі ворота.

– Арбасандропаріус! – скрикнув Сергійко – і двері відчинилися. Проте всередині нікого не було. У центрі кулі побачили, що перед ними стоїть шафа.

Шафа була дуже велика. Вони обережно відкрили шафу, звідки вийшов лицар. Спочатку подумали, що це темний лицар, злякалися.

– Не бійтеся мене, я не той хто ви думаєте.

– А хто ж тоді ти? – запитав Дід Мороз.

– Я світлий лицар. Ми вже 1679 років з ним воюємо. Але одного дня він закрив мене в цьому карцері, а тепер я на волі! О мої рятівники!

– Це була звичайна шафа?

Лицар з подивом подивився на шафу, а потім на Сергійка.

– Хто посмів зайти до мене? – З темряви вийшов темний лицар.

Він був вбраний в темні обладунки, червоний плащ, з шолома стирчали великі металеві роги, горіли вогнем його червоні очі.

Частина 7

Битва Лицарів

Темний Лицар з розгону побіг на Світлого й перетворився на металевого бика, який і став символом нового 2021 року.

Частина 8

Остання куля, або знайомство з Тінню

– Дякую, Сер Мурінгтон, – промовив Дід Мороз.

– Але це зробив не я. Це зробив сер Сергій.

Сергійко з подивом подивився на лицаря, а той раптом зник, залишилися лише обладунки.

– Сергію, ти наш рятівник! – скрикнув від щастя мовчазний Андрійко.

– Але ще не час веселитися, потрібно йти в 13 кулю.

– Але до неї ще далеко.

Звідкілясь з’явилися три олені.

– Сідайте, – сказав Дід Мороз, і вони полетіли в найбільшу останню кулю під страшним номером 13.

Куля була зачинена на гігантські непробивні двері із якоїсь дивної космічної матерії. Коли підійшли ближче, раптом потрапили в інший світ. У ньому було все світле, але в центрі стояв сам пан Тінь, одягнений в темний плащ, з-під нього виднілася тоненька шия й вузька голова з гострим носом.

– Чого ви до мене прийшли? – запитав Тінь.

– Щоб знищити тебе, – відповів Дід Мороз.

Сергійко вийшов уперед і став перед Тінню. Коло нього з’явився фіолетовий вогонь, який почав перетворюватися на кулю, в якій опинився Сергій. Тінь випустив струмінь вогню на Сергійка.

– Крокорагніто, – промовив Сергій – і тінь зник.

Частина 9

Повернення додому

І раптом все змінилося, усі опинилися у звичайному світі. У центрі міста. Там, де щойно стояв Тінь, на їхніх очах виросла величезна ялинка, прикрашена тисячами іграшок. Усі люди зійшлися на таке свято. Адже світ було врятовано за день до нового року.

На ранок, коли Сергійко прокинувся, побачив у кімнаті велику ялинку. Під нею багато подарунків. А краєм хлопчик спостеріг, що хтось стоїть біля вікна й рахує подарунки. Це був ельф – головний помічник Діда Мороза.

– Федько? – здивовано запитав Сергій.

Ельф злякався, підстрибнув і швидко перетворився на Федька.

– Ні, це не я, – відповів Федько й обоє засміялися.