Наприкінці жовтня на світ з’явився черговий збірник творчості ліцеїстів, які вчаться чути серцем і бачити словом, класти на музику душі почуття й розмальовувати світ кольорами веселки. Їм болять рани Батьківщини, солять душу сльози. Вони люблять, журяться, радіють й усміхаються.

Потаємні куточки власної душі розкриває  Софійка Ващенко, проте просить читача зняти маску буденності. І додає неповторні власні світлини.

Із наполегливою мурашкою порівнює себе Дар’я Гаврилко, залюблена в поезію танцю й у музику слова. Дівчинка спішить розказати власні переживання й відкрити нові світи творчості.

Анну Дмитренко надихають і чарівні пейзажі, й антикварні квартали, і старовинні речі, і просто дощ, який може говорити з юнкою мовою кришталевих крапель і блискучих іскор.

Космос у волоссі, в очах і в серці Євгенії Загребельної, яка спішить у шаленому ритмі життя стати собою. І хоча це так непросто, вибудовує власний світ сузір’їв і галактик кириличними буквами й мелодіями душі.

Дивувати й дивувати всіх хоче Дем’яна Кандиба, яка уміє й плавати, і на шпагат присісти, і погратися зі словами на одну букву, і скласти оду. А музика й поезія стали її сестрами, що підказують, спрямовують, надихають.

Дівчина зі щирим серцем на брунатними очима – Юлія Коробко. Вона подорожує власним Всесвітом і хапається за промінчики муз. Саме вони допомагають інколи випасти з реальності й загубитися під мазком пензля чи вдало підібраного слова.

Аромат душі Олександри Кучми захований у флаконі з фантазією та юністю. Вона так любить день і малює в уяві ніч, шукає світанки й мріє про вечори. Бо життя побудоване на антитезі наших вчинків і думок.

А Оленка Лелюх могла б стати книгою із закрученим сюжетом і обов’язково щасливим кінцем. Вона б раділа потертій обкладинці й обшарпаним сторінкам, бо була б потрібною. Тому запрошує читача не лише пробігтися очима по рядках, а й залишити на берегах книги свої враження.

Обережно почала шлях у творчості Поліна Порада й вітає нас у королівстві цікавих думок. Вона закохана в небо, вона готова летіти за оманливим вітерцем за обрій, щоб ще раз зустріти захід сонця. Новий і незвичайний.

Дівчинка-пісня – Дана Тітенко. Її життя схоже то на вихор танцю, то на тиху мелодію. Так і живе вона між двох стихій, пише вірші, кладе їх на музику душі й співає, співає, співає… Навіть на уроках!

У збірничку ви знайдете й «Перлини перевеслят», і роздуми «Тінейджери про тінейджерів»,  і вірші про фрукти й овочі, і відгуки про фестиваль «Рекітське сузір’я – 2018».

Тож запрошуємо вас в наш перевеслянський калейдоскоп! Читайте, насолоджуйтеся, дивуйтеся!

Тетяна Балагура

Поділитися з друзями