Тетяна Балагура

Випускниці донечці Аліні
Тихий смуток впав на сиві верби
І березам коси розпліта.
Білим вальсом закружляє вечір:
День шкільний останній відцвіта...
Приспів:
Прощавай, дитинство, прощавай...
Вороття, на жаль, нема ніколи.
Не питай у мене, не ...

Мама:
У юність – пізно, а у старість – рано.
На перепутті поїзд мій стоїть.
Донечка:
З твоїм експресом не змагатись, мамо,
Мені здається, без зупинок мчить.

Приспів:
Серед буденних клопотів й незгоди,
Серед розчарувань і обмов
Тебе ...

Згорають світанки в останніх хвилинах чекання,
Ніч трепетно тане у леті планети на схід.
Знов бачу тебе, мою мрію, моє закохання.
Вдивляюсь пильніше у твій ще тепліючий слід.

Чекаю побачень, мов пісні нової чи казки,
До тебе несу всі тривоги ...

Пролісок визирнув оком з-під снігу...
Весна!
Губить бурулька останню сльозину...
Відлига!
Пахне теплом полуденного снігу...
Вона!
Ставить у сховок зима свою вірну
Ґирлигу...

Коли торкнешся серця малюка,
Коли пірнеш із ним в глибини слова,
То мовби часу піниста ріка
Верта дитинства пісню колискову.

Коли зарониш в душі яблуневий цвіт,
Коли бринітиме акордно рідна мова,
То навіть і колись на схилі літ
В чиїйсь ...

Жовтим килимом печальним
Стелить осінь оксамити,
Запліта березам коси
В шовк дощами перемиті.

Зносить осінь до комори
Літ врожай і дати круглі,
Сипле срібним павутинням
І збира до столу друзів.

Хай непрохана росинка
Упаде додолу кволо… ...

Друзям львів'янам
Замріяно і ніжно дивлюсь в обличчя міста,
Шукаю сліду літа в мереживі гілок,
Блукаю тихо парком, збираючи намисто
Осіннім зорепадом засіяних стежок.

Приспів:
Паде осіннє листя,
Охристе й золотисте,
Кружля у листопадовій ...

Сипле небо зорі у долоні,
Місячну стежину вистеля.
На моїм замріянім балконі
Теплий подих вітру іздаля.

Заколише ніжна прохолода,
Арфами впаде на спориші –
І торкне блаженна насолода
Трепетну мелодію душі.

Літо гасне променем останнім, ...

Сумно лічить годинник останні миттєвості року,
І зеленій красуні намисто яскраве вдягли.
Стали старші на рік всі, солідні, розумні нівроку,
А у Діда Мороза і казку все ж віримо ми.

Приспів:
Новорічний карнавал
Нас усіх зачарував.
Хай літа ...

Дощик заснув. І сонця промінь
У мокрі зазирнув хатки.
Сусідка вивісила диво
На п'ятім поверсі...  хмарки.

Назбираю в долоні світла,
Заплету у волосся весну,
Крізь потоки пройду стрімкії
І у долі твоїй воскресну.

Закружляю тебе у танці,
Зазирну в твої очі синню,
Ізберу усі зорі світу
І до тебе з весною прилину.

Білобока скрекотуха
Позичала в зайця вуха.
„Лісові усі новини
В вуха ці самі долинуть”.
Щоб ніхто не бачив вух,
Начепила капелюх.
Красувалась, приміряла,
У люстерко заглядала.
„Не підходять твої вуха,
Бо вилазять з капелюха!”

Бородатий боровик
Взув червоний черевик.
І сміється, і регоче –
Танцювати дуже хоче.
Пропонує сироїжкам
Взути білі босоніжки.
Танцювати сам не звик
Бородатий боровик.

Сумно плакала вербичка:
Загубила рукавички.
Мороз коле голі щічки –
Нема шубки у вербички.
Сіроокий туманець –
Білозубий молодець –
Обгорнув степи і доли
У туманні теплі поли.
Загорнув й малу вербичку,
Що згубила рукавички.
На гілки по ...