Назбираю в долоні світла,
Заплету у волосся весну,
Крізь потоки пройду стрімкії
І у долі твоїй воскресну.
Закружляю тебе у танці,
Зазирну в твої очі синню,
Ізберу усі зорі світу
І до тебе з весною прилину.
Тетяна Балагура
Закохана в слово... У цім рядку моя суть, моє semper tiro. Бо, скільки себе пам'ятаю, любила пірнати в ноктюрни поезії і вальси прози. Шукала між рядків приховану суть сказаного й глибину підсвідомого. Мабуть, саме тому й стала філологом, який на струнах душі власної виколихує мелодію життя. Світлу! Бо яким би не був світ навколо, у ньому варто шукати й знаходити щасливі миті, пізнавати непізнане й творити на крилах натхнення поезію. Чи римованим рядком, чи верлібром, чи віршем для малят, чи прозовим рядком свіжим. Натхнення - мить. Чи брость весняна із бруньками живими. Чи промінь добрий, у слово вплетений... Так народжуються і живуть мої твори. Не поета. Мами, бабусі, подруги, учителя. І просто людини, закоханої в Його Величність Слово. Назавжди!
Список категорій
Дощик…
Дощик заснув. І сонця промінь
У мокрі зазирнув хатки.
Сусідка вивісила диво
На п'ятім поверсі... хмарки.
Рання осінь…
Рання осінь. Смуток гаю.
Ліс здивований. Дрімаю.
Ключ шукаю журавлиний.
Зичу ягоди в калини.
В кошик сиплю їх лозовий,
Сік смакую гарбузовий.
Все темніш стає щоранку.
За прозорую фіранку
Теплий промінь лізе в хату.
Кошеня моє кудлате ...
Волохата Устя
Волохата гусінь Устя
Так хвалилася капусті:
„Я струнка і модна панна!
Я у сонечка кохана!
Моя сукня – кольорова!
Ти ж товстезна, прездорова.
Всі недоліки статури
Видно у твоїй фігурі.
Ти...” І гусені не стало:
Галка панну вполювала.
Обід – на собі
Гостроносий їжачок
Носить купу голочок.
Двійко яблук, смачну сливку
Почепив собі на спинку,
Помаранчеву лисичку,
Лісову смачну суничку.
Онучатам їжак-дід
На собі несе обід.
Іменини у кульбабки
Іменини у кульбабки
Святкувать злетілись бабки.
Хороводи закружляли,
Дивні трелі залунали.
Коник весело скрекоче –
Струни лапкою лоскоче.
Джміль спросоння загудів:
Недогледів своїх снів.
І пустився у танок
Серед бабок і квіток.
Позич вуха
Білобока скрекотуха
Позичала в зайця вуха.
„Лісові усі новини
В вуха ці самі долинуть”.
Щоб ніхто не бачив вух,
Начепила капелюх.
Красувалась, приміряла,
У люстерко заглядала.
„Не підходять твої вуха,
Бо вилазять з капелюха!”
Бородатий боровик
Бородатий боровик
Взув червоний черевик.
І сміється, і регоче –
Танцювати дуже хоче.
Пропонує сироїжкам
Взути білі босоніжки.
Танцювати сам не звик
Бородатий боровик.
Не потрібні рукавички
Сумно плакала вербичка:
Загубила рукавички.
Мороз коле голі щічки –
Нема шубки у вербички.
Сіроокий туманець –
Білозубий молодець –
Обгорнув степи і доли
У туманні теплі поли.
Загорнув й малу вербичку,
Що згубила рукавички.
На гілки по ...
Хмара
Хтось над лісом-лісом
Хмароньки розвісив.
Засіріло сіро,
Засиріло сиро.
Плаче чорна хмара:
„Я така нездара...”
У дворі переполох
Шию витягнув гусак:
– Щось не так!
Щось не так!
Гордо мовив півень так:
– Куд-ку-дак!
Куд-ку-дак!
Порося заверещало:
– Хрю-хрю-стало!
Хрю-хрю стало!
У дворі переполох:
– Ой-ох-ох!
Ай-ох-ох!
На травичку й моріжок
Перший висипавсь сніжок.
Жабчин курорт
У ставочку коло млину
Гріла жабка хвору спину.
Роздувала дуже щоки,
Підставляла сонцю боки.
Лікувальні клала грязі,
З осоки компреси й мазі.
А як спека припекла –
У болото утекла.
Парасолі і красолі
У Сорочинцах красолі
Купували парасолі:
І жовтеньку, і синеньку,
І зелену, і маленьку,
І картату, і для двох,
Щоб у спеку всі красолі
Утекли під парасолі.
Заблудились
Тра-та-та, тра-та-та.
Стрілись в морі два кита.
Познайомились хлоп’ята –
В жмурки вирішили грати.
І пірнали, і жмурились,
Поки в морі заблудились!