Сьогодні побачила пост ‘ми ж не у французькій мові, чому ж тоді такі складні часи?’ ,і так схотілося додати чогось хорошого й вічного у ваш двадцять дев‘ятий вечір квітня❤️тож лишаю вірш1, як нагадування, що все точно-точно буде добре.
а ще є другий віршик, який говорить про те, як важливо, аби все було вчасним. схоже на слова зі збірочки Іздрика, що ти дарував на Новий рік:
«усьому доречний свій час,
і усьому доречна хвилина.
і хвиля, що винесла нас,
теж невдовзі відрине,
і ніжність, що нас підриває,
колись та й погасне.
по-іншому тут не буває
— живе те, що вчасне»
робіть усе можливе, допоки маєте цю можливість.

Поділитися з друзями