Старі стіни школи багато пам’ятають. Здивовані оченята, кольорові бантики на косичках, білі фартушки, відкидні кришки парт, гаряче молоко й м’яку крейду. Чорнило з бузини, зошити з газет, оберемки дров біля пічок…

Саме так згадує про Полтавську середню школу №1(сьогодні в цих стінах наш Полтавський міський багатопрофільний ліцей №1) її випускниця – Лідія Андріївна Завірюха, саме тут навчалася протягом 1943 – 1953 років. 25 дівчаток стали її великою шкільною родиною, а мамою – Лідія Яківна Воронцова. 

Повертаючись у рідні стіни через багато років, Лідія Андріївна надіслала нам свої книги, спогади, фотографії, що тепло пахнуть часом і добром. Такі відкриті обличчя, задумливі погляди з далекого минулого. 

Гортаємо з ліцеїстами сторінки книжок Л. Завірюхи: «Екзотика нашої уяви», «Презентація як самоствердження», «Одкровення», «Сторінки життєвих сценаріїв». І говорять до нас людська мудрість, життєвий досвід людини чулої й небайдужої, патріотки й берегині традицій.

Як добре, що люди бережуть пам’ять, разками спогадів тримають фундаменти історії. Ми торкнулися цих скрижалей і знайшли в них зерна мудрості, добра, поваги й любові. Дякуймо за це і Лідії Андріївні Завірюсі.

Поділитися з друзями