Друзям львів’янам

Замріяно і ніжно дивлюсь в обличчя міста,
Шукаю сліду літа в мереживі гілок,
Блукаю тихо парком, збираючи намисто
Осіннім зорепадом засіяних стежок.

Приспів:
Паде осіннє листя,
Охристе й золотисте,
Кружля у листопадовій любові…
А осінь у Полтаві
З казковим дивом схожа,
А осінь у Полтаві
Така ж, як і у Львові.

В сумній вуалі трунку заснув Високий Замок,
І Стрийський парк дрімає, вколихує львів’ян.
Підзамче і Панянка у шатах кольорових
Пірнули в оксамитний пастельний океан.

Каштанів карі очі заглянуть в кожну душу,
Калина щедро всипле вам пригорщу прикрас.
Цю зустріч традиційну не раз згадати мушу:
Немов карпатська ватра, вона зігріє нас.

Поділитися з друзями