Напевно, час вже той пройшов,

Та й сонце зранку так не світить.

А може, це мій друг-смичок

Зіграв останні ноти літа? 

Чи то, можливо, і не п’єса,

Яку писала я старанно?

Це, мабуть, тільки сумний епос… 

Вдавалось втілити під рання. 

 

Коли пишу – то не виходить,

Бо перелистую старе. 

Коли живу – то йде повз мене

Життя солодке й запашне. 

 

Насправді, я не розуміла 

Цієї істини простої :

Момент  – це ж мода не циклічна, 

Тому гори, палай, відстоюй!

 

Як добре, що прості закони

Нарешті я таки відкрила!

Бо, як то пишуть символісти,

У нас для смерті – вічність ціла…

Поділитися з друзями