Гори, палай, відстоюй!
Напевно, час вже той пройшов,
Та й сонце зранку так не світить.
А може, це мій друг-смичок
Зіграв останні ноти літа?
Чи то, можливо, і не п’єса,
Яку писала я старанно?
Це, мабуть, тільки сумний епос…
Вдавалось втілити під рання.
Коли пишу – то не виходить,
Бо перелистую старе.
Коли живу – то йде повз мене
Життя солодке й запашне.
Насправді, я не розуміла
Цієї істини простої :
Момент – це ж мода не циклічна,
Тому гори, палай, відстоюй!
Як добре, що прості закони
Нарешті я таки відкрила!
Бо, як то пишуть символісти,
У нас для смерті – вічність ціла…
Коментувати
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.