Випускниці донечці Аліні

Тихий смуток впав на сиві верби
І березам коси розпліта.
Білим вальсом закружляє вечір:
День шкільний останній відцвіта…

Приспів:
Прощавай, дитинство, прощавай…
Вороття, на жаль, нема ніколи.
Не питай у мене, не питай,
Чом сльоза скотилася додолу.
Простели, матусю, простели
Рушничком мого життя дороги:
За дитинством спалено мости –
І у серці гніздяться тривоги.

Пильно задивляємось в майбутнє,
За надійний, за шкільний поріг,
Із дитячих років незабутніх
В марево розхристаних доріг.

Завтра наше місце займуть інші,
І розумні, і кмітливі, й мудрі.
Завтра їх дзвінок шкільний покличе
Та таких, як ми, уже не буде.

Приспів:
Прощавай, дитинство, прощавай…
Вороття, на жаль, нема ніколи.
Не питай у мене, не питай,
Чом сльоза скотилася додолу.
Простели, матусю, простели
Рушничком мого життя дороги:
За дитинством спалено мости –
Хай минають нас в житті тривоги!

Поділитися з друзями