Марко жив у чудовому місті Сонячне на березі синього моря. Його край славився соковитими та смачними кавунами. Сім’ю мав невеличку, але дуже дружну: тато, мама та бабуся. Хлопець ходив у восьмий клас, мав багато друзів, любив купатися в морі й уважав себе найщасливішою людиною у світі. Мріяв і насолоджувався життям!

Проте одного дня лютий та кровожерливий карлик Пуйлик, який жив по сусідству, захотів захопити Сонячне. Йому не подобалося, що жителі цього міста щасливі та заможні. Адже в його рідному Оркленді все загнивало, люди були лінивими та заздрісними. Він закидав Сонячне темними променями зла й ненависті, які перетворили місто на руїни: палали будівлі, родючі колись поля стали пустирем, люди помирали з голоду.

Перший день нападу Марко не забуде ніколи. Безтурботний хлопець й бабуся Марися сиділи біля хати та смакували млинці з варенням, яке вони зварили із соковитих вишень у садку. Раптом у небі з’явився темний промінь, що наближався до них з неймовірною швидкістю й…

Марко прокинувся під вишнею й спочатку подумав, що йому все наснилося. Для певності навіть щипнув себе за руку. Та коли оглянувся навколо, то не повірив своїм очам. Від будинку – одні руїни. Від квітучої вишні – лише попіл. Але найстрашнішим було те, що закривавлена бабуся лежала нерухомо на землі. Карлик знищив усе…

Сльози градом котилися по дитячому обличчі. А як же мрії? Не вкладалося в голові, що його любої бабусі вже немає. Єдине, що вціліло, невеличкий стиглий кавун біля ніг, що звідкілясь з’явився як грім з ясного неба. Інстинктивно Марко схопив ягоду, міцно обняв і побіг у погреб.

Ніхто не може сказати, скільки часу хлоп’я просиділо під землею. Єдине, що його рятувало, це соковитий кавун, який давав сили, наснагу, та, здається, не зменшувався! І мрії: повернути щасливе життя!

Марко наважився вийти на поверхню, коли стихли вибухи та громи. Від кавуна на той день залишилися тільки зернятка. Хлопець здивувався, бо вони були якість незвичайні, майже золоті. Що з ними робити? Може, посадити? Так би зробила бабуся… І хлопчик вирішив посадити їх на подвір’ї, бо там не залишилося жодної рослини. Коли Марко вкидав насіння в землю, думав про свою бабусю, вірних друзів, щасливі сонячні дні, які були в його житті до нападу гидкого карлика. І мріяв!

Хлопець не знав, куди йти, тож вирішив прямувати світ за очі. Та раптом почув тріск, земля затряслася. Коли він обернувся, то застиг від здивування: зернятка проросли та дали плоди. Величезні кавуни лежали на землі. Пагони рослин випромінювали чарівне світло, що розганяло темряву та сіяло добро. Пізніше Марко дізнався, що не тільки він посадив насіння. Усі жителі Сонячного засадили землю міста й таким чином здобули перемогу над лютим карликом та його кровопивцями-посіпаками.

Незважаючи на радісні події, Марко сумував і постійно згадував бабцю Марисю. І раптом почув знайомий голос: «А хто хоче млинців з вишневим варенням?»

Мрії стають реальністю?!.

Поділитися з друзями