Чи багато ви знаєте людей, які захоплені своєю справою так, що віддають їй все що мають? Попри те, що їх іноді називають навіженими, або кажуть «та нащо тобі все то треба!!»

А вони продовжують робити своє. Вкладаючи душу, час, безліч сил, безупинно несучи в цей світ любов.

Бо то твій хрест, і доля, і печаль,
Бо маєш у житті мету єдину:
Дзвонити у собори чистих душ
І словом рідним сотворить Людину.

І коли тобі пощастило погрітися у промінчиках тієї любові й добра, вона передається і тобі від таких людей. Ти береш це від них і несеш в собі далі.

Нам усім пощастило знати таку людину.

Тетяно Іванівно, многая літа!

Поділитися з друзями