Бруківкою кроки у світле майбутнє чи тернистий шлях у минувшину? Кожного разу, коли сонце ховається за місяць, сон поглинає мої думки й переживання. І стає так солодко, що іноді аж терпко. Та що ж вдієш? Такий він, сенс буття. Але завжди забивати голову цим пошуком вічності теж немає ніякого бажання.

Сад моїх переживань – місце, де знаходжу гармонію між квітчастими полицями книжок і медовими звуками фортепіано. Мелодія скрипки казковими, немов осіння лісова доріжка, пальцями перебирає струни моєї душі. Фальш однієї ноти руйнує все, що будували роками. А ти просто дивишся скляними зіницями у вир звуків і не розумієш, що стало причиною масштабного падіння.
Здавалося б, звичайне дитя із вже відомою йому долею… нічого цікавого. Та годинник пурпурових хмар зупинить час, аби знайти всі таємниці, які приховує доля. 

І що б мені не вкладав у голову соціум, я залишуся вірна своїй істині.

Поділитися з друзями