Є для кого жити!

Утомився… Мозок не працює, а ноги підкошуються. Хочеться втекти кудись далеко-далеко, де ніхто б не зміг потурбувати мій спокій. Заплющую очі… Зелене листя шелестом манить у царство природи. Вузенькі стежки ведуть мене пишними полями, налиті сонцем. Світло цілує щоки рум’яних соняшників, а шершні відвоювали свої землі.
Краса – вона повсюди. Простягнувши руку, відчую, що воно все справжнє, живе. Дихає так само, як і я. Ми такі схожі й такі різні. Можна залишитися тут назавжди?
Розплющую очі. Мегаполіси давлять своєю могутністю, а сотні поглядів, здається, приковані до одного мене. Усе це душить, душить, душить…
“Людей їдять пранці, нужда, горілка, а вони в темноті жеруть один одного. Як нам світить ще сонце й не погасне? Як можемо жити?” (М. Коцюбинський).
Та в серці вже щось клацнуло. Ніби хтось перемкнув вимикач. Бо тепер мені є для чого жити… Є для кого…

Поділитися з друзями

Коментарі до: "Є для кого жити!"

  • Avatar Анна

    Розповідь оповідає нам про тяжке життя чергового жителя мегаполісу, міста яке нещадно тисне на людей масштабами. Люди приїжджають у великі міста щоб виконати свої мрії, спробувати смак роскоші, розважитися.
    Однак велике місто – це в першу чергу випробування, тиск, відсутність близьких. На слабких світу цього це надає незворотні наслідки
    Багато людей просто… руйнуються. Але мегаполіси – це також величезний прекрасний світ можливостей, який відкриває свої широкі багаті двері амбітним, впевненим в собі, сильним фізично і духовно людям. Одним словом – надлюдей, по Ніцше.
    Але все ж навіть сильні люди часом задають собі питання екзестенціального характеру. Навіщо нам все це? Чому Я тут? Але сильна людина, на відміну від слабкої ніколи не буде йти від питань. Вона зустрітися з проблемами віч-на-віч.
    Тому що вона знає відповіді.
    Сильна людина не ставить перед собою нездійсненних завдань. Вона знає що їй робити і заради чого.

  • Avatar Тетянка

    ого! коментар схожий на самостійний твір!

  • Avatar Суліма Юрій

    Коли я читаю твір Дмитра, то розумію його почуття під час написання. Всі ми живі істоти ,і це цілком нормально, що ми можемо втомлюватися. На мою думку , саме в такий момент варто зробити відпочинок , провівши вільний час з близькими людьми, зайнявшись улюбленою справою. Я ,до речі, найбільше люблю влаштовувати спочин десь у лісі біля річки ,бо природа мене надихає . Такий перепочинок потрібен, щоб можна було дати хвильку самому собі на життя без вічного поспіху. Після цього, коли ви вже оновилися серцем і душею, варто продовжувати свій шлях.

Залишити коментар

Ваш коментар буде опубліковано після схвалення.