Людина і природа – єдине ціле? Хм, та невже? Хіба я не проживу без зеленоверхих дерев, що восени фарбують свої чарівні голівоньки? Без дзюрчання кришталево чистого струмочка, без квиління чайок?

Повість “Тіні забутих предків” показує нам, як людина, будучи відлюдьком, може прожити на самоті з природою. Можливо, герою й було сумно, але він завжди мав що вдягти і що поїсти.

На жаль, природа потерпає від людської руки. Ми самі руйнуємо довкілля, не помічаючи, що є його частинкою, що вбиваємо себе. Хіба героям повісті було погано жити в горах з чистим повітрям? Так, вони багато ходили, але це корисніше, аніж дихати вихлопними газами, як ми зараз.

Люди, зупиніться! Ми летимо в пекло в прямому сенсі слова! Чи дійсно досі вважаєте, що харчуємося натуральною й корисною їжею, п’ємо чисту воду й дихаємо незабрудненим повітрям?

Людина і природа – єдине ціле? Так. Тож не руйнуймо себе – бережімо довкілля!

Поділитися з друзями