Ми зовсім із тобою незнайомі. Ти ніколи не збирався думати про те, що я буду у твоєму житті. Милуєшся красою непізнаного, п’єш міцну каву й насміхаєшся над словом “кохання”. Я поруч, завжди поруч із тобою. Оксамитовою долонею торкаюся твого життя. Мій внесок у долю – подарувати щастя. Можливо, ми станемо коханцями, які збожеволіють від люті малинового заходу. Наглядаю за тобою, милий… Авто пірнає в молоко туману, зустрічні ліхтарі напливають і гаснуть, залишаючись таємним маревом… Ти чарівний. Бачу гніздо — і воно дуже високо! Такі не бояться навіть ураганів. А знаєш, як проживемо життя? Цінуючи кожну хвилину, кожне слово, обережно, але щасливо. Волошкове літо подарує нам витончений смак вина й солодкі грона винограду поблизу бурхливого океану, на прибережжі.  Хвилями змиє все, що хвилює. На околицях мегаполісу я залишила образ статечної дами в темному капелюсі. А тут, поруч із тобою, стала птицею, яку ти підіймав до неба, та міцною рукою тримав біля себе.

Дякую тобі за те, що вже пробиваєшся крізь мої пори, натякаючи на майбутнє. Я чекаю, коли зможу посміхнутися тобі й окинути поглядом ніжне обличчя.

Я чекаю, любий, на тебе… Чекаю…

Поділитися з друзями