У глибині твоїх очей я готовий потонути. Не важливо, де ти: поруч, чи на іншому кінці міста, чи ще прямуєш туди в метро. Точно знаю, що на запітнілих шибках вікна вкотре з любов’ю водитимеш моє ім’я, а поруч – сердечко.  Потім довго-довго дивитимешся, як краплинки стікатимуть донизу, нагадуючи тобі сльози.  Сльози щастя, взаємного незламного кохання.

Минатимуть хвилини, години, дні… Уже не видно було мого імені на запітнілій шибці, оповитій твоїми думками і мріями, а ти все одно дивитимешся в нікуди крізь непробивну стіну повітря, через кілометри багатоповерхівок. Бо знаєш, що я також дивлюся у вікно. У відображенні бачу твої бездонні волошкові очі й сумую за вогниками сміху та щастя у твоєму голосі…

Відстань нам не перешкода!

Поділитися з друзями