Окуляри… Прозорі скельця, що допомагають нам чіткіше бачити світ. Вони безбарвні й не прикрашають правди. А що, як скло на очах стає рожевим? А що, як кришталик ока затягується яскравою кольоровою плівкою? Тоді твоє світосприйняття змінюється так, як і ти сам. Усе стає таким мирним, спокійним… Ти наче поринаєш у сон, у якому тебе охоплює пурпурове марево, а по світу несе єдиноріг із підрум’яненими корицею щоками. Не існує ні бід, ні страждань, ні війни, ні болю. Замість занедбаних клумб і засміченого довкілля навкруги все ідеально, як на відфотошоплених картинках  підручника природознавства. Люди завжди усміхаються, навколо тебе повна казка.

То що ж у цьому такого поганого? Окуляри руйнують твою підсвідомість, затьмарюють розум. Від зміни світосприйняття оточення не змінюється. Ти живеш зі своїм его, тобі байдуже все інше. Головне, не плекати марні надії, що можеш змінити світ. Але можна змінити себе в ньому.

 То чи не рожеві окуляри – перша стадія зубожіння?

 

Учитель: Наталія Іванівна Білик

Поділитися з друзями